За часів Другої світової війни за Бахмут (тоді - Артемівськ) точилися запеклі бої.

1 листопада 1941 р.  німецько-фашистські війська увійшли у місто. Німецька влада перейменувало місто на Бахмут, тому в документах окупантів значиться саме ця назва.

На території міста німці організували два табори для військовополонених Червоної армії. В центрі міста, де зараз пл. Свободи, створили кладовище для німецьких військових.

Також в центрі міста поставили шибеницю, на якій катували всіх, хто був проти німців. В Бахмутському краєзнавчому музеї восени 2021р. були представлені унікальні відеоматеріали, на яких заснята одна з таких страт. Причому ці відео зроблені офіцером німецької армії, який був на той час в місті. Переглянути ці відеоматеріали можна за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=cexkCm5MF8w&t=8s

Найбільшою трагедією періоду окупації стали події 9 - 11 січня 1942 р., коли понад 3 тисячі мирних мешканців, переважно євреїв, були живцем замуровані в виработці алебастрової шахти під номером 46.

Ця трагедія пізніше отримала символічну назву "Артемівський Бабин Яр". Детальніше про це можна дізнатись з книг В. Вігдергауза "Артемовский Бабий Яр ", В. Черепкова "Камера №46", публікації ЦМБ «Голокост 1942 року у Бахмуті» за посиланням http://artbiblio.ucoz.org/news/golokost_1942_roku_u_bakhmuti/2023-01-11-1540

Під час битви за місто та  період окупації воно сильно постраждало, зазнало значних руйнувань. Повністю або частково були пошкоджені багато будівель, в т. ч. історичні пам'ятки.

Зазнали руйнувань та були пограбовані підприємства та установи, в т. ч. заклади культури.

Сильно постраждала будівля  Народного дом в центрі міста.

Фонди Центральної  бібліотеки, яка напередодні окупації розташовувалась в Народному домі, були майже повністю знищені - бібліотечними книжками німці палили печі. Частину бібліотечного фонду частково вдалось врятувати силами бібліотечних працівників. Німецька влада бібліотеку не закрила, дозволені окупантами книжки та німецькі видання видавались місцевим жителям. Завідуючою бібліотекою німці примусили працювати Марію Сергуніну, яка очолювала бібліотеку перед війною. Але після звільнення міста радянська влада Сергуніну репресувала. Подальша доля її невідома.

Повністю окуповане місто не зламалося. Люди чинили опір. На території міста діяла підпільна група А. А. Колпакової, директора школи №7. На території району діяв партизанський загін І. Г. Чапліна – загін «Ч». В селі Покровське - піонерський загін «К.Р.С.», більше відомий як «каровці».

5 вересня 1943 року в ході Донбаської операції місто було звільнено від гітлерівських військ.

В повоєнні роки місто відновлюється, перетворюється на індустріальне місто, стає одним з наукових та культурних центрів Донецької області.

Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну Бахмут стає однією з найгарячиших точок.  Битва за Бахмут триває. Як повідомив  командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський наприкінці серпня, «на деяких ділянках Бахмутського напрямку є позитивна динаміка».

Внаслідок бойових дій місто майже вщент знищено. Але бахмутяни вірять, що, як і 80 років тому, звільнений Бахмут підніметься з попелу, знов  розцвітуть троянди, а на вулицях буде лунати дитячій сміх.