(200 – річчя від дня народження Ф.М. Достоєвського)

   11 листопада 2021 року виповнюється 200  років з Дня народження великого російського письменника Федора Достоєвського. Ми також вирішили долучитися до цієї дати і показати справжнього Достоєвського, а не спотвореного російськими міфами та пропагандою. Бо, як відомо, самі росіяни погано знають справжні погляди українців за походженням Достоєвського,  Гоголя та інших письменників.

Достоєвський – один з найпотужніших письменників і мислителів світового масштабу за глибиною питань, які він намагався порушити й знайти на них відповіді в своїх творах.

З джерел випливає, що предки Достоєвського тривалий час жили на Волині. Далекий прародич письменника Данило в 1506 році отримав у володіння село Достоєво, що на просторах Пінщини. Від назви цього села й пішла назва роду Достоєвських. І хоч зараз воно у складі Білорусі, але це не білоруська, а українська етнічна територія. Спогади дочки Достоєвського, яка каже, що «…поетичні здібності були вже в українській родині мого батька, а не були дані щойно через мою матір-москвичку, як припускають літературні приятелі Достоєвського». Любов Федорівна говорить так багато про українськість предків Федора Достоєвського, що в українській національності його діда не може бути сумніву».

Вершина його творчості – це «Легенда про великого інквізитора» (вставна новела в роман «Брати Карамазови»), один з найвищих проявів бунтарських настроїв письменника, суть якої в тому, що «Не хлібом одним буде жити людина, а кожним словом, що виходить з уст Господа Бога».

Другою вершиною творчості Достоєвського є образ князя Мишкіна в романі «Ідіот». У цьому образі він намагався показати ідеально прекрасну людину. Князь Мишкін хотів собою врятувати світ. Усі персонажі роману навколо нього (поки перебувають в його аурі) чарівним чином трансформуються під дією його енергетики, бо він у кожному бачить красу і благородство.

Говорячи про українське походження предків Достоєвського по лінії батька і про те, що українська стихія, яка проглядається в творчості письменника, виросла значною мірою з його українського архетипу, М. Добрянський висловлює припущення, що «містерія землі», «недогматична, світла, світлоносна релігійність Достоєвського – чи не вийшли вони з українського грунту»? А пафос свободи, «заповідний пафос свободи», що є серцевиною всієї творчості Достоєвського – чи не є пафосом тисячолітньої історії українського народу.

Тож і ми сьогодні прагнемо звернути увагу й оцінити те, що в усій цій містерії, якою є творча спадщина Достоєвського, одним із джерел живлення його творчості був український архетип предків письменника.

М. Добрянський вважає, що Федір Достоєвський – це «найвизначніший український внесок до російської культури». Всю свою книжку про Україну і Росію, історію їх культурних стосунків він писав як дослідження, яке стане в нагоді будівничим незалежної української держави.

 

 

 

Категория: Ювілеї року | Просмотров: 283 | Добавил: AdministratoR | Дата: 10.11.2021 | Комментарии (1)

Шановні користувачі!

Читайте українською   у будь-якому форматі !!!

Довідково-інформаційний сектор бібліотеки завжди з Вами!

 

«Кобзар» — назва збірки поетичних творів Тараса Григоровича Шевченка. У наш час під назвою «Кобзар» розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак перші «Кобзарі» містили тільки деякі його поезії. Всього за життя Шевченко створив 228 поетичних творів: віршів, поем та балад, однак слід зазначити, що деякі з віршів Шевченка мають декілька дуже відмінних один від одного варіантів і тому кожен з цих варіантів вважається окремим твором.

Всі з 235-ти поетичних творів Шевченка написані українською мовою, окрім двох: вірша Тризна (Безталанний) та поеми Сліпа, написаних російською. «Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», – писав Іван Франко.

 

Видання побачило світ за сприяння відомого письменника Євгена Гребінки. «Кобзар» надрукувало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі коштом полтавського землевласника Петра Мартоса.

Останній приписував собі славу відкриття Шевченка-поета, оповідаючи, як замовив молодому і талановитому художнику свій портрет. І одного разу, коли Тарас Шевченко на хвилинку відлучився, знудьгований поміщик підняв із підлоги аркуш паперу з віршами. Прочитане вразило. Тарас Шевченко дістав із-під ліжка коробку, в якій зберігав свої твори, а Петро Мартос негайно відніс їх до Євгена Гребінки.

 

Насправді Шевченко ще в 1838-му віддав Євгену Гребінці п’ять своїх поезій для публікації в альманасі «Ластівка» (його видали лише в 1841-му), і той перебував у захваті від творчості Тараса.

 

До «Кобзаря» увійшли 8 поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами».

 

Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. Кількість сторінок різнилася від 106 до 116-ти. Це пов’язано з тим, що в друкарні в деяких примірниках відновили вилучений цензором текст. На початку книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем».

 

Книга швидко розійшлася (згідно газетних оголошень, продавалася по карбованцю сріблом за примірник), виторг Петра Мартоса склав приблизно 400 карбованців сріблом.

 

 

«Багато праці коштувало мені умовити Шевченка», – згадував Мартос. Натомість Михайло Лазаревський наводив слова поета: «Шевченко розповідав мені, що перше видання вийшло майже проти його волі й що при розрахунках із видавцем він одержав непомірно малу вигоду». Після виходу збірки Тараса Шевченка почали називати Кобзарем.

 

Арешт і заслання поета в 1847-му спричинили заборону й вилучення «Кобзаря» з книгосховищ, через що видання стало рідкісним ще в ті часи.

Сьогодні у світі збереглося лише кілька примірників книги. Друге видання побачило світ у 1844-му, третє – в 1860-му. Вони доповнювалися новими творами, відтак «Кобзар» став головною книгою Тараса Шевченка.

 

Радимо  ознайомитися :

 

Шевченко Т. Г. Кобзар / Т.Г  Шевченко. – К. : Дніпро, 1982. – 647 с. : портр.

Шевченко Т. Г. Кобзар / Т.Г  Шевченко. – К. :Дніпро, 1976. – 598 с.

Шевченко Т. Г. Кобзар : відтворено з видання  1840 р. / Т.Г Шевченко. – Факс. вид. – К. : Дніпро, 1974. – 114 с.

Шевченко Т. Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко. – К. : Дніпро, 1972. – 698 с. : портр. – (Шкільна бібліотека).

Шевченко Т. Г. Кобзар / Т.Г  Шевченко. – К. : Держлітвидав, 1960. – 527 с. : портр.

Шевченко Т. Г. Кобзар / Т.Г  Шевченко. – К. : Дніпро, 1980. – 613 с. : портр.

Шевченко Т. Г. Кобзар / Т.Г  Шевченко. – К. : Держлітвидав, 1961. – 615 с. : портр.

Шевченко Т. Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко. – К. : ДВХЛ, 1954. – 490 с. : портр.

Шевченко Т. Г. Кобзар / Т.Г  Шевченко. – К. : Дніпро, 1986. – 542 с. : ілюстр.

Шевченко Т. Г. Кобзар : повна зб. поезій / Т.Г. Шевченко. – Вид. ювіл. – К. : Держлітвидав, 1939. – 749 с. :ілюстр., портр.

Шевченко Т. Г. Кобзар (вибране) / Т.Г. Шевченко. – К. : Рад. шк., 1954. – 675 с. : ілюстр. – (Шкільна бібліотека класиків).

Шевченко Т. Г. Кобзарь / Т.Г. Шевченко. – М. :Книга, 1989. – 227 с. : ил. цв. – Библиогр. в примеч.: с. 229-230.

Шевченко Т. Г. Кобзарь : пер. с укр. / Т.Г. Шевченко. – М. : ГИХЛ, 1954. – 742 с.

Шевченко Т. Г. Кобзарь : пер. с укр. / Т.Г Шевченко. – М. : ОГИЗ, 1947. – 686 с

Категория: Ювілеї року | Просмотров: 352 | Добавил: AdministratoR | Дата: 13.07.2020 | Комментарии (0)

Вже стало доброю традицією в Бахмутській центральній міській бібліотеці відзначати День Європи. Але в зв’язку з карантином і неможливістю проводити широкі масові заходи, бібліотекарі пропонують читачам в он-лайн режимі познайомитись з виставкою «Європа стане ближче». На ній представлені матеріали про історичні корені Євросоюзу та народження свята-Дня Європи. В розділі «Євромозаїка» цікавими для вас будуть книги про  історичну та культурну спадщину різних країн, які входять до Європейського Союзу. А ще, для тих, хто любить подорожувати варто познайомитись з новими правилами безвізу, які запрацюють з 2021 року. В розділі «Волонтери Європи - Україні» поданий перелік сайтів громадських та волонтерських організацій з телефонами, на які можна звернутись за допомогою.

Тож, шановні  бахмутчани після закінчення карантину запрошуємо вас для перегляду виставки, на вул. Миру,28.

Категория: Ювілеї року | Просмотров: 375 | Добавил: AdministratoR | Дата: 08.05.2020 | Комментарии (0)

Бій за майбутнє України: 29 січня – День пам’яті полеглих у бою під Крутами

100 років тому, 29 січня 1918 року, українці стримали наступ ворога на Київ, проявивши жертовність і героїзм заради незалежності України.

 

На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. 24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Коли українські війська відступили до станції Крути, на їх підтримку було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів і 20 старшин (офіцерів) та першу сотню (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. До них приєдналися ще близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.

Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які перебували у резерві, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня вони були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Утрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих, за сучасними підрахунками. Серед них – 37–39 вбитих у бою та розстріляних студентів i гімназистів. На сьогодні вiдомi прізвища 20 з них. Це студенти Народного університету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти університету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гімназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).

Втрати бiльшовицьких військ під Крутами були значними, сягали тільки вбитими 300 вояків.

Бій українських вояків проти більшовицької армії на станції Крути затримав ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для укладання Брест-Литовського миру, який  означав міжнародне визнання української незалежності.

Минуло сто років, а ми ізнову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв.

«Пам’ятати своїх героїв дуже важливо, адже герої – це ті найкращі, яких ми втрачаємо. Тих, хто поповнили український національний пантеон на сьогодні, напевно, вистачить для виховання патріотизму на сотні років уперед. Але ми не знаємо/не пам'ятаємо їх, тому прагнемо нових, вважаючи, ніби їх бракує. Їх не бракує в нашій історії, крутянці в цьому пантеоні посідають особливе місце – вони одні з перших віддали свої життя за новопроголошену Українську державу», – вважає Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

 

Більше інформації дивись на сайті:

http://www.memory.gov.ua/news/bii-za-maibutne-ukraini-29-sichnya-den-pam-yati-poleglikh-u-boyu-pid-krutami

http://nvimu.com.ua/novyny/view_news/144

https://vezha.vn.ua/100-rokiv-podvygu-pershyh-kiborgiv-u-vinnytsi-vidbudetsya-marsh-na-chest-geroyiv-krut/#top

Категория: Ювілеї року | Просмотров: 584 | Добавил: AdministratoR | Дата: 31.01.2018 | Комментарии (0)

К 350- летию со дня рождения Джонатана Свифта

            1667─1745

Ирландский писатель-сатирик и поэт Джонатан Свифт родился 30 ноября 1667 года. Свою писательскую деятельность он начал с коротких эссе. После смерти Сэра Уильяма Темпла, у которого он долгое время работал секретарём, Свифт, мечтая о большой литературе, закончил и отредактировал его мемуары. В 1704 году он анонимно опубликовал свои первые значительные сатирические произведения «Сказка бочки» и памфлет «Битва книг», которые стали популярны в общественных массах, но жестоко были осуждаемы церковью. Став деканом собора Святого Патрика в Дублине, Свифт приобрёл материальную независимость и получил высокую трибуну для озвучивания политических взглядов, в том числе достаточно резких политических памфлетов, в которых ему не было равных. Тогда же он сочинил своё самое знаменитое произведение, «Путешествия в некоторые удалённые страны мира в четырёх частях: сочинение Лемюэля Гулливера, сначала хирурга, а затем капитана нескольких кораблей». «Путешествия Гулливера», опубликованные анонимно, мгновенно стали невероятно успешной книгой, очень быстро переведённой на другие языки.

Библиография

1697 - Битва книг

1704 - Сказка бочки

1710 -1714 Дневник для Стеллы

1726 - Путешествия

1712 -  Предложение об исправлении, улучшении и закреплении английского языка

1729  - Скромное предложение

Памфлеты

Интересные факты.

 Заметив, что многие могилы в соборе св. Патрика запущены и памятники разрушаются, Свифт разослал родственникам покойных письма, в которых требовал немедленно прислать деньги для ремонта памятников; в случае отказа он пообещал привести могилы в порядок за счёт прихода, но в новой надписи на памятниках увековечить скупость и неблагодарность адресата. Одно из писем было направлено королю Георгу II. Его величество оставил письмо без ответа, и в соответствии с обещанием на надгробной плите его родственника были отмечены скупость и неблагодарность короля. Придуманные Свифтом слова «лилипут» (англ. lilliput) и «йеху» (англ. yahoo) вошли во многие языки мира. В «Путешествиях Гулливера» упоминаются два спутника Марса, открытые только в XIX веке.


Подробнее на сайтах:
https://www.livelib.ru/author/199412-dzhonatan-svift

http://dovidka.biz.ua/dzhonatan-svift-biografiya-skorocheno/

http://www.wisdoms.ru/biografiya_djonatan_svift.html

https://bookmix.ru/authors/index.phtml?id=309

Категория: Ювілеї року | Просмотров: 593 | Добавил: AdministratoR | Дата: 17.11.2017 | Комментарии (0)

1 2 »