20 березня відзначається Всесвітній день горобців. При чому горобців хатніх, або домових, або домовиків.
Заснований цей день у 2010 році за ініціативи товариства «Nature Forever Society (Природа назавжди)», яку очолює індійський еколог Мохаммед Ділавар.
Метою цього дня є поширення знань про важливість збереження популяції хатніх горобців, які сьогодні мають одну з найбільших популяцій у містах, але чисельність цих птахів з кожним днем неухильно скорочується. Якщо проблему ігнорувати, то горобці можуть потрапити в список зникаючих видів птахів.
Отже, горобець. Звичайний і геть зовсім незнайомий.
Горобець хатній - найвідоміший у світі птах, він мешкає поруч з людиною більше 10 тисяч років. Він настільки звичний, що ми навіть не звертаємо на нього уваги. Маленька пташка, чік-чірікає та стрибає весь рік, за будь-якої погоди. Знайома нам з дитинства, з казок та оповідань братів Грімм, Віталія Біанки, Джані Родарі.
Що про нього можна цікавого розповісти? А що ми про нього знаємо?
Тож давайте сьогодні почірікаємо про горобців.
Горобець - невелика пташка вагою до 30 г. На його ім'я названий цілий загін горобцеподібних птахів, який нараховує більше 5400 видів. Від найбільшого - чорного ворона, або крука, до найменшого - нектарніцевих, вагою від 4г до 1,5 кг.
Припускають, що назва «горобець» походить від давньоруського слова «воробей» - «вора бей», «злодія бий», аргументуючи це тим, що розгнівані власники полів, на які здійснювали набіги пернаті, такими криками відганяли птахів.
Вчені встановили, що батьківщина горобців — Південно-Східна Азія. Звідти горобці розселилися по всій землі. Їх можна зустріти навіть в поселеннях Середньої Азії і Крайньої Півночі.
Горобці хатні – осілі птахи. Але за потреби можуть за добу подолати від 50 до 100 км.
Ці пернаті встигли побувати в одній з найголовніших книг світу – Біблії.
Горобці зазвичай літають на швидкості 38 км/год, але переляканий горобець може розігнатися до 50 км/год!
Тому, будучи в повітрі, не можуть літати більше 15 хвилин, їм обов’язково потрібен відпочинок для відновлення сил.
Горобці, як лебеді, паруються на все життя. А життя у горобців коротке - всього чотири роки, якщо пощастить. Правда, відомі випадки, коли в неволі горобець прожив більше 10 років.
Якщо у горобця не склалася сім’я з осені або самка загинула за зиму, у цьому випадку самець приречений провести холостяком наступний сезон. А потім він буде шукати самотню самку, щоб схилити її до спільного життя. Але це непросто, тому що на сотню горобчих припадають до 150 горобців.
За будівництво гнізда відповідальні самці. Поки йдуть роботи, вони намагаються привабити партнерок. Горобчихи оцінюють горобця і нерухомість і тільки тоді роблять свій вибір.
Самець горобця відрізняється від самки великою чорною плямою, яка охоплює зоб, горло, підборіддя і верхню частину грудей. Ще одна відмінність, це темно-сірий верх голови.
У кого з тварин найдовша шия? Вважаєте, у жирафа? У горобця в шиї хребців в два рази більше! У горобця їх 14, а у жирафа всього 7. Тільки вони дуже маленькі.
Горобців можна вважати щасливими птахами, бо вони бачать світ в рожевому світлі. Очі так у них побудовані.
Горобців можна віднести до багатодітних сімей. Бо ці птахи дуже плідні, за літо вони виводять пташенят в північних районах два рази, у південних навіть три або чотири.
Кладки достатньо великі - від 4 до 10 яєць, найчастіше 5-7, білого кольору, злегка побурілих, з червоними плямами і цятками, висиджування займає 11-13 діб.
Але така плідність вимушена. Майже половина горобців гине, не переживши першу зиму.
Днів через 10 після появи на світло пташенята в перший раз вилітають з гнізда.
Відрізнити пташеня від дорослого птаха можна по жовтим смугам навколо дзьоба, як у більшості птахів. За це пташенят кличуть жовторотиками.
Взагалі горобці харчуються насінням різних рослин. Обожнюють соняшник, коноплі, пшеничні зерна. Таким чином завдаючи шкоди врожаю. Тому цих птахів рідко вважають корисними.
Але своїх пташенят горобці, як і більшість інших птахів, вигодовують м’ясом - метеликами, гусеницями, тобто білковою їжею. Лише одному своєму виводку горобці згодовують близько 1000 різних комах!
Тому горобців теж треба відносити до корисних птахів. Є такий достовірний факт.
В 1958 році в Китаї відкрилася компанія боротьби зі шкідниками врожаїв рису. Горобці були оголошені головними ворогами, бо за підрахунками тодішнього керманича Китаю Мао Цзедуна в рік вони з’їдали близько 20-35 тисяч тон рису, що вирощується на полях.
Було знищено майже 2 мільярди птахів! Так, після цього урожай був краще, але його дуже сильно поїла сарана та гусінь, чисельність яких регулювали горобці. В результаті виник голод, під час якого загинуло близько 20 мільйонів чоловік! Довелося терміново заново завозити цих пернатих із сусідніх країн.
Та й в США горобців завезли з Англії саме для знищення гусениць. А до 1860 року в Америці не було жодного горобця. І навіть пам'ятник їм встановили, в Бостоні, в XIX столітті.
А в Києві теж є пам’ятник горобцю, на вул. Олеся Гончара. Його автор – відомий київський скульптор Костянтин Скритуцький.
Так що цей птах надає неоціненну послугу садівникам і фермерам. Завдяки горобцям господарі відмовляються від використання пестицидів.
Серце цієї птиці у стані спокою серце б’ється 600-850 разів у хвилину, в польоті досягає позначки в 1000 разів у хвилину. Тому сильний переляк може стати смертельним через різке зростання кров’яного тиску.
Горобець не може голодувати більше двох діб, бо витрачає за день дуже багато енергії.
Горобці - стайна птиця в холодну пору року, але навесні та влітку зграю залишають на період розмноження.
Взимку тримаються знову зграєю, так легше берегтися від ворогів, знаходити їжу. Сплять, щільно притискаючись один до одного, щоб не замерзнути, хвостиками назовні, дзьобами всередину. Збираються в зграї з іншими зимуючими дрібними птахами - синицями, корольками.
Температура тіла горобця дорівнює 44 градусів.
Горобці, як водоплавні птахи, змащують свої пір'я жиром з куприкової залози. Це допомагає утримати тепло взимку і захищає від холоду.
Гніздяться горобці поруч з людиною, в щілинах будівель, під карнизами, під дахом. В містах опановують зовсім несподівані місця - труби, світлофори та ін.
В природі та парках гнізда будують в дуплах дерев, в шпаківнях.
З-за коротких ніжок горобці змушені пересуватися по землі стрибками.
Часто можна бачити, як горобці "купаються" в піску або в пилу. В народі кажуть, що к дощу. Але насправді горобець таким чином позбавляється від паразиті і чистить свої пір’їнки.
Взимку горобці нерідко купаються в снігу.
Вчені виділяють близько 30 видів горобців. В Україні можна зустріти лише два їх види - домовий, він же хатній, міський горобець, або домовик. Є польовий, або сільський горобець. Іноді залітає чорногрудий горобець.
Самець домового горобця відрізняється від самочки наявністю чорної плями, що охоплює підборіддя, горло, зоб і верхню частину грудей, а також темно-сірим верхом голови. У самки голова й горло сірі, а над оком є бліда сіро-жовта смуга.
Неволю дорослі спіймані горобці переносять дуже погано. Зате штучно вигодувані пташенята добре приручаються.
Але в світі існує багато видів горобців, від 16 до 35, за різною систематикою. Але про них поговоримо окремо.
По всій земній кулі живе близько 1 мільярда особин городців. Це приблизно по 1 горобцю на кожні 8 осіб! Але їх популяція стрімко скорочується з різних причин.
Це неякісна їжа, насичена хімікатами, якими оброблюють посіви від шкідників, та хімічні добрива. У птахів, що харчуються зерном з полів, перестає вироблятися кальцій, необхідний для будівництва яєчної шкаралупи. Це урбанізація, забруднення середовища.
В містах птахи гинуть під колесами машин. Скляні вітрини та стіни схожі на небо, тому птахи часто розбиваються.
На щастя, горобине м’ясо без смаку і тверде, тому воно дуже рідко вживається в їжу. Але людина завжди знайде засіб, як принести найбільше шкоди.
У 1992 році син одного з правителів підніс своєму батькові на день народження незвичайний подарунок — велику ковдру з зшитого горобиного пір’я! Для цього його команда за півроку вбила близько 700 горобців!
Взагалі за останні 40 років популяція хатніх горобців скоротилася на половину. Маленькій пташці важко виживати в нашому світі. Тому їй загрожує зникнення, якщо люди не потурбуються за цих птахів.
Дізнатися ще більше про хатнього горобця можна з австрійського документального фільму "Планета горобців" на ютубе за посиланням https://youtu.be/_LNs2ZLsl2I
21 березня відзначається Всесвітній день поезії. Але не тільки. Виявляється, 21 березня відзначається Всесвітній день лялькового театру або день лялькаря, за різними даними. Це професійне свято лялькарів та прихильників цього чудового, але повільно зникаючого явища людської культури.
В Україні від кінця ХVI ст. з'являється своя особлива різновидність лялькового театру - український вертеп. Він поєднав у собі дві традиції – релігійного та вуличного театрів.
Вертеп - це невеличкий будиночок, розділений на два яруси, де ролі виконували ляльки - фігурки, які водить на дротах і промовляє від їх імені лялькар, схований за задню стінку будинку. 
