10 лютого 1890 року в Москві з’явився на світ один з найбільших поетів XX століття – Борис Пастернак. Він міг стати талановитим музикантом або філософом, але тяга до слова перемогла в ньому все інше і визначила його особистість.У домі батьків часто бували відомі художники І. Левітан, М. Нестеров, В. Полєнов, М. Ґе, письменники, зокрема Л. Толстой, музиканти С. Рахманінов, О. Скрябін. Під впливом останнього Пастернак захопився музикою — написав дві прелюдії та сонату, хотів навчатися в Московській консерваторії.

1908 - закінчив гімназію із золотою медаллю, вступив на юридичний факультет Московського університету. Наступного року перевівся на історико-філологічний факультет.

1912 - студіював філософію на літніх курсах професора Г. Когена в Марбурзькому університеті імені Філіппа. Тоді ж закінчив університет у м. Москві, утім, свій диплом не забрав (дотепер зберігається в архіві). Після випуску вирішив займатися виключно літературною творчістю. Брав участь у зустрічах московського видавництва символістів «Мусагет», входив до групи футуристів «Центрифуга».

1916 - на запрошення Б. Збарського, голови хімічного заводу, Пастернак переїхав до Пермської губернії. Почав працювати помічником із ділового листування, займався торгово-фінансовою звітністю. На початку 1930-х брав активну участь у створенні Спілки письменників СРСР. 1934 виступив на першому з’їзді. 1935 став одним із представників Спілки на Міжнародному конгресі письменників на захист культури, що відбувся в м. Парижі (Франція).

Творчість

Перший вірш Пастернака надрукований 1913 у збірнику «Лірика». Наприкінці того ж року світ побачила його перша поетична збірка — «Близнюк у хмарах» («Близнец в тучах»).

1916 - вийшов збірник віршів «Поверх бар’єрів» («Поверх барьеров»). Згодом опубліковано збірки поезій «Сестра моя — життя» («Сестра моя — жизнь»; 1922) та «Теми й варіації» («Темы и вариации»; 1923), до якої ввійшли твори, написані протягом 1916–1922. У той час Пастернак також писав роман у віршах «Спекторський» («Спекторский»; 1925–1931) та ін.

1943 - надруковано поетичну збірку «На ранніх потягах» («На ранних поездах»). Активно займався перекладацькою діяльністю, особливо в 1930-х. Після подорожі до Грузії 1931 перекладав місцеву поезію. Загалом здійснив переклад творів П. Верлена, Дж. Кітса, Р. М. Рільке, Й. В. Гете, Ф. Шиллера та ін. Авторські переклади п’єс і сонетів В. Шекспіра стали класичними. Після Другої світової війни розпочав роботу над романом «Доктор Живаго». Прототипом головної героїні вважається О. Івінська, в яку був закоханий Пастернак. Реабілітовано письменника після його смерті. 1987 Пастернак поновлений у Спілці письменників СРСР. 1988 роман «Доктор Живаго» вперше надруковано в СРСР. 1989 Є. Пастернак, син письменника, забрав медаль і диплом Нобелівського лауреата.

Пастернак і Україна

У липні 1915 письменник гостював у маєтку Синякових неподалік м. Харкова. Цей візит окреслено в деяких творах, зокрема у вірші «Млини» («Мельницы»; 1915). 1930 відвідав міста Київ та Ірпінь, де разом із родиною гостював у друзів.

Визнання

1990 у с. Передєлкіно відкрито перший будинок-музей Пастернака. Музеї також працюють у м. Чистополі та с. Всеволодо-Вильві. 2008 у м. Києві на фасаді будинку по вулиці В. Липинського, де зупинявся письменник, встановлено меморіальну дошку (зникла в листопаді 2015). 2009 у м. Пермі відкрито перший у Росії пам’ятник Пастернаку. Роман «Доктор Живаго» має декілька екранізацій.

Бібліотека рекомендує прочитати

1. Відданість батьківщині. 60 років тому письменник Борис Пастернак відмовився від Нобелівської премії з літератури // Шкільна бібліотека. – 2018. – № 9. – С. 92
2. Крізь зневіру. 10 лютого – 130 років від дня народження Бориса Пастернака – російського поета, письменника, перекладача. // Шкільна бібліотека. – 2020. – № 1. – С. 15-16
3. Літературна біографія. 60 років тому в Америці був вперше опублікований роман Бориса Пастернака “Доктор Живаго” // Шкільна бібліотека. – 2018. – № 8. – С. 31-34
4. Пастернак, Борис Леонидович. Собрание сочинений : в пяти томах / Б. Л. Пастернак. – Москва : Худ лит, 1989 – .Т. 2 : Стихотворения, 1931-1959. Переводы. – 1989. – 703 с.
5. Пастернак Борис Леонидович. Собрание сочинений  : в пяти томах / Б. Пастернак. – Москва : Худ. лит, 1989 – 1992. Т. 3 : Доктор Живаго : роман. – 1990. – 734 с.
6. Пастернак, Борис Леонидович. Собрание сочинений : в 5 т. / Борис Пастернак ; редкол.: А. А. Вознесенский [и др.]. – Москва : Худ. лит, 1989 – 1992.

Сьогодні - 100-ліття від початку Української революції 1917-1921 років та створення Української Центральної Ради - одного із найважливіших і найскладніших періодів в історії українського народу у ХХ столітті.

     Українська демократична революція, що розпочалася у березні 1917 року, стала переломним моментом вітчизняної історії. Сформована під час революції ідея державної незалежності визначила подальший перебіг історичного процесу в Україні. Ця ідея остаточно втілена Актом проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Сьогодні Україна, захищаючи територіальну цілісність і суверенітет від російської агресії, продовжує боротьбу за незалежність, розпочату Українською революцією 100 років тому.

    Сучасна Українська держава є продовжувачем державно-національних традицій, сформованих під час Української революції 1917-1921 років. Українська Народна Республіка мала усі ознаки держави: власні органи влади, місцевого самоврядування, територію, збройні сили, банківську систему, власну грошову одиницю, законодавство та міжнародне визнання.

  Українська революція 1917-1921 років, що розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську імперію наприкінці лютого 1917 року, стала самодостатнім історичним явищем із самобутніми рисами.

   Революція була процесом загальноукраїнським. В усіх регіонах країни розвивався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася українська культура.

    Після того, як Українська Центральна Рада своїми ІІІ та IV Універсалами проголосила Українську Народну Республіку як самостійну, незалежну, вільну, суверенну державу, уперше з часів Гетьманщини віковічна мрія Українського народу про створення власної держави отримала юридичне оформлення.

    Сьогодні, як і 100 років тому, Україна змушена збройно захищати власний цивілізаційний вибір і державний суверенітет від російського агресора. У цій війні слід пам’ятати і не допустити тих прорахунків, що призвели до поразки Української революції, головним з яких стали внутрішні незгоди в умовах зовнішньої агресії. Тож національна єдність – обов’язкова умова збереження незалежності та державності.

  Зміцнення обороноздатності країни, розвиток національних збройних сил є пріоритетом для української влади.

  Окуповані на сьогодні українські землі обов’язково будуть повернуті і українська соборність буде відновлена.

http://www.nbuv.gov.ua/node/3399

https://osvita.ua/vnz/reports/history/31852/

http://www.istpravda.com.ua/articles/2018/05/7/152416/

http://unr.memory.gov.ua/files/downloads/100-rokiv.pdf