Шовкопляс Юрій Юрійович народився 6 лютого 1903 в місті Гуляйполе, тепер Запорізької області . Член літературної групи Пролітфронт у 1920-тих роках. Власкор «Літературної газети» (Київ). Також керівник кафедри журналістики Харківського університету (1949–1951) та Харківської організації СПУ (1953–1956). З 1956 по 1960 – головний редактор харківського журналу «Прапор».

Мати, Шовкопляс Марія Іванівна, – селянка середнячка колишнього села, нині селища міського типу Дергачі Харківської області, батько – досить відомий харківський інженер-залізничник Ломоносов Юрій Володимирович. Невдовзі після народження Юрія мати оселилася в с. Дергачах, де їй від батька залишився земельний наділ, і там мешкала аж до смерті 1943 року під час гітлерівської окупації.

У Дергачах Ю. Шовкопляс закінчив церковно-парафіяльну школу, а восени 1912 року поступив до однієї з харківських гімназій. Восени 1922 р. вступив до Харківського Інституту Народної Освіти (ХІНО) на відділення мови й літератури, закінчив 1927 р. З 1920 працював культурником у клубах червоноармійських шпиталів і Дергачівському робітничому клубі. З 1923 одночасно з навчанням у ХІНО став викладачем суспільствознавства в Харківській школі №30, де й працював до 1930 р. На початку 1930 повністю переключається на літературну роботу.

У грудні 1939 обраний до Харківської міської ради депутатів трудящих (комісія у справах вищої школи). З січня 1940 р. до лютого 1941 працював директором відділення Літературного фонду СРСР у м. Львові, «де тоді перебувало понад 200 українських, польських та єврейських письменників, які до того жили й працювали на території колишньої панської Польщі».

Учасник Другої Світової війни, Ю. Шовкопляс вступає добровольцем до лав Червоної Армії, стає літературним працівником газети «Ворошиловець» Харківської воєнної округи, штаб якої у жовтні 1941 р. було перенесено до Ворошиловграду. По війні — керівник кафедри журналістики Харківського університету.

Помер Юрій Шовкопляс 12 жовтня 1978 в місті Харків.

2 лютого відзначається цікава дата - Всесвітній день водно-болотних угідь. Часто виникає питання - чому саме ці території заслужили таку увагу. Хоча є інші подібні дати - день водних ресурсів, день лісів, день гір тощо. Але про ці дні згадують рідше. 

Всі екосистеми, які існують на нашій планеті, дуже важливі. І, на жаль, їх становище викликає обгрунтовану тривогу фахівців. Але екосистема, що має таку не зовсім зрозумілу назву - водно-болотні угіддя, знаходиться в найбільш критичному стані. Ці угіддя найбільш вразливі, вони найбільше потерпають від забруднення, від негативного впливу людини. І вони найшвидше зникають з обличчя нашої планети. Хоча за своїм значенням для людства вони чи не самі важливі. 

В 2023р. цей день проводиться під девізом "Настав час відновлювати болота" і знаковою цифрою 7 - 7 ключових переваг, які надають нам водно-болотні угіддя, 7 найкращих практик, як це зробити, та 7 гравців, які повинні та можуть відновити болота. 

В Україні зараз йде війна, гинуть люди, понівечені наші міста і села. А якої шкоди зазнали наші природні ресурси! Згорілі ліси, загиблі тварини, забрудненні річки та озера. З-за бойових дій виїхали не тільки люди, але й тварини, птахи кидають свої звичні місця існування. І нам вже зараз треба думати над тим, як ми будемо відновлювати наші природні ресурси. Щоб знову у відроджений Бахмут повернулись лебеді і дарували його мешканцям чудові миттєвості спілкування з природою. 

Що таке водно-болотні угіддя, чому вони мають таке велике значення і що треба робити для їх збереження та відновлення, можна дізнатись з презентації, яка створена за матеріалами сайта Всесвітнього дня водно-болотних угідь. 

Більше інформації, чудових фотографій зі всього світу можна знайти на сайті https://www.worldwetlandsday.org/

Долучайтесь до відновлення водно-болотних угідь.