"Читаємо дітям"- центральна міська бібліотека продовжує презентувати/ презентує дитячу літературу, отриману від Українського інституту книги в рамках програми "Поповнення бібліотечних фондів публічних бібліотек".

Категория: Новинки книжкового фонду | Просмотров: 7 | Добавил: AdministratoR | Дата: 12.04.2021 | Комментарии (0)

 У рік 60-річчя першого польоту людини у космос, який стався 12.04.1961р., є ще одна ювілейна космічна дата, особлива близька нам, українцям .

15 квітня 2021р. відзначається 100-ліття від дня народження Георгія Тимофійовича Берегового – українського  льотчика-космонавта, двічі Героя Радянського Союзу,  генерала – лейтенанта  авіації. Кандидат психологічних наук.

Береговий Геооргій Тимофійович  народився 15 квітня 1921, в селі Федорівка, Карлівського району, Полтавської області, що межує з селом  Чернещина Зачепилівського району Харківської області.

Мати – Марія Семенівна - домогосподарка. Батько – Тимофій Миколайович - службовець. Незабаром після народження Георгія родина Берегових переїхала на Донбас, у місто Єнакієве. Там і пройшло дитинство майбутнього космонавта.

У вільний час займався планеризмом, потім записався до місцевого аероклубу. Читав про конструкторів. Надзвичайно вразила хлопця епопея порятунку із льодового полону пароплаву "Челюскін". Невдовзі почув нову сенсацію – здійснено безпосадочний переліт Москва - Північний полюс - Америка. Мрія підкорити небо з’явилася в Георгія ще у дитинстві. В аероклубі він вперше сів за штурвал навчально-тренувального ПО–2.  А вже через деякий час Береговий став курсантом Ворошиловградської школи військових льотчиків імені Пролетаріату Донбасу, яку закінчив у 13 червня 1941 р., отримавши спеціальність льотчика бомбардувальної авіації. Закінчивши військову школу, був направлений у 314-й розвідувальний авіаполк 28-ї авіадивізії, яка з початком війни була у складі Центрального фронту.

Він згадував... "Війна застала мене в Луганському (Ворошиловградському)  льотному училищі — на "бомберах". Здавалося би, що може бути кращим:  збирай валізу — і на фронт. Та моєї думки, звичайно, ніхто не питав, і я отримав призначення у розвідувальний полк, де на дюжину льотчиків приходилося одна-дві  машини, а право на виліт мало не в лотерею розігрували. Навколо дідько знає що коїться:  фронт розтягнувся майже на три тисячі кілометрів, німці рвуться до Москви, а мені, молодому, здоровому парубку, який до того ж налітав близько сотні годин у повітрі, доводилося стирчати на  напівпорожньому аеродромі, чекати чергу! Війна по-справжньому торкнулася мене в Орші, торкнулася і одразу ж  гірше окропу ошпарила душу, перетрусила в ній все зверху донизу".

Береговий пройшов практично всю війну, захищаючи Батьківщину, здіймаючи в небо літак-штурмовик, щоб обрушити його грізне озброєння – бомби, снаряди на ворожі техніку та укріплення, на голови ворога. Тричі його літак підбивали, тричі Георгій Береговий був на межі між життям та смертю і тричі він повертався у рідний полк.

Уперше його літак підбили у 1942 році під Ржевом. Подолавши  за п’ять днів 150 кілометрів пішки й на попутних машинах та підводах льотчик дістався до свого полку, де його вже вважали загиблим. Але він повернувся і за кілька днів потому знову повів штурмовик у бій. Вдруге Берегового збили у серпні 1943 року. Але льотчик зміг  посадити палаючий літак на нейтральну полосу. Льотчика й повітряного стрільця підібрали свої. А весною 1944 року під Вінницею, під час однієї з штурмових атак, у літак, пілотований Георгієм,  влучив ворожий зенітний снаряд. Він зумів посадити понівечену машину на поле, усіяне розбитою ворожою технікою. Зі стрільцем Віктором Харитоновим вони відшукали італійську вантажівку, завантажили в кузов гармати й рацію, зняті з літака і на трофейній машині прибули в полк.

Георгій Береговий вписав славну сторінку в історію визволення столиці України – Києва. Там, прямо на аеродромі, генерал Георгій Байдуков вручив Береговому дві нагороди: другий орден Червоного Прапора і орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Всього за роки війни Георгій Береговий зробив 186 бойових вильотів! За героїзм, мужність і відвагу, які проявлені під час льотних боїв німецько-радянської війни, 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

По завершенні війни, у 1948 року, закінчив вищі офіцерські курси і курси льотчиків-випробувачів. Протягом 1948—1964 років працював льотчиком-випробувачем, освоїв десятки типів літаків.

1956 року закінчив Військово-повітряну академію (нині імені Ю. О. Гагаріна). 14 квітня 1961 року був удостоєний звання заслуженого льотчика-випробовувача СРСР.

1963 року зарахований до загону радянських космонавтів. Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях типу «Союз». 26—30 жовтня 1968 року здійснив космічний політ на космічному кораблі «Союз-3». У польоті була проведена перша в історії спроба стикування в космосі з безпілотним кораблем «Союз-2» в тіні Землі. Політ тривав 3 доби 22 години 50 хвилин 45 секунд. На момент польоту у космос Береговий був найстаршою людиною, що побувала на орбіті - йому виповнилося 47 років. 

За здійснення космічного польоту 1 листопада 1968 року Береговий був нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.

22 січня 1969 року в Московському кремлі, перед урочистою зустріччю космонавтів,  автомашину, в якій їхали космонавти, обстріляв молодший лейтенант радянської армії Віктор Ільїн, вважаючи, що в цьому автомобілі пересувався Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв (помилці сприяла деяка зовнішня схожість Берегового з Брежнєвим). Георгій Береговий був легко поранений уламками лобового скла, а водій, який був поруч з Береговим, смертельно поранений.

Впродовж 1972—1987 років Георгій Береговий очолював Центр підготовки космонавтів імені Юрія Гагаріна. У 1987 році у званні генерал-лейтенант пішов у відставку.

Береговий Георгій - автор книг «Земля — стратосфера — космос», «Космос — землянам», «Три висоти», «Грань мужності», «Небо починається на Землі», «На поклик серця».

Помер 30 червня 1995 року, під час операції на серці. Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі.

Більше цікавої інформації на сайтах:

https://poltava365.com/nash-beregovijx-10-faktiv-iz-zhittya-legendarnogo-poltavczya.html

https://www.slk.kh.ua/news/khronograf/kosmonavt-georgij-beregovij-urozhenec-xarkivshchini.html

http://odb.poltava.ua/index.php/metod-portfel/12-nashi-vidannya/26-metodichka-1?showall=1&limitstart=

 

Категория: Масові заходи | Просмотров: 33 | Добавил: AdministratoR | Дата: 10.04.2021 | Комментарии (0)

Центральна міська бібліотека пропонує відео прогулянку до весняного лісу «Перші красені весни». Руки так і тягнуться до квітів… Але не поспішайте рвати це чудо! Сфотографуйтесь на фоні квітучої  лісової галявини,  поділиться фотографіями зі своїми друзями, з усім світом, а квітучі рослини залиште у лісі, щоб інші люди також могли побачити їх красу. Квіти будуть вам вдячні.

Категория: Масові заходи | Просмотров: 42 | Добавил: AdministratoR | Дата: 09.04.2021 | Комментарии (0)

Бахмутська центральна міська бібліотека пропонує до вашої уваги презентацію «Пам’ять заради майбутнього» (до Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів) тут

 

Категория: Масові заходи | Просмотров: 33 | Добавил: AdministratoR | Дата: 09.04.2021 | Комментарии (0)

Шарль Бодлер народився в Парижі 9 квітня 1821 року. Батько, Франсуа Бодлер, був художником, і з раннього дитинства він прищеплював синові любов до мистецтва, водив його по музеях і галереях, знайомив зі своїми друзями-художниками.
Коли Шарлю виповнилося 11 років, сім'я перебралася в Ліон, і хлопчика віддали в пансіон. У 1836 році Бодлер повернувся в Париж, і Шарль вступив до коледжу Людовика Святого, звідки був вигнаний всього за рік до закінчення. У травні 1841 року Бодлера відправили в подорож, щоб він «позбувся від поганого впливу». Рік потому він вступив в право успадкування, проте швидко почав промотувати батьківські гроші, і в 1844 році постановою суду управління спадщиною було передано його матері, а сам Шарль відтепер повинен був отримувати щомісячно лише скромну суму «на кишенькові витрати».

У 1857 році вийшла поетична збірка «Квіти зла», який шокував публіку настільки, що цензори оштрафували Бодлера і змусили прибрати зі збірки шість найбільш «непристойних» віршів. Тоді Бодлер звернувся до критики і на цій ниві швидко домігся успіху і визнання. А в 1860 році він повернувся до поезії і опублікував збірку «Паризький сплін», що складався з віршів у прозі.

У 1864 році Бодлер поїхав до Бельгії, де провів два з половиною роки, незважаючи на огиду до нудного бельгійського життя і на стрімке погіршення здоров'я. Будучи в церкві Сен-Лу в Намюрі, Бодлер втратив свідомість і впав прямо на кам'яні сходи. Його привезли в Париж і помістили в клініку. Вживання наркотиків не пройшло дарма. Перед смертю лікарі виявили у нього перші ознаки правостороннього паралічу та найтяжкої афазії, перейшла пізніше в повну втрату мови.

Шарль Бодлер помер 31 серпня 1867 року. Похований на кладовищі Монпарнас.

Більше цікавої  інформації на сайтах:

https://dovidka.biz.ua/bodler-biografiya-skorocheno

http://www.vsesvit-journal.com/old/content/view/676/41/

https://24smi.org/celebrity/5373-sharl-bodler.html

https://eksmo.ru/articles/5-faktov-o-sharle-bodlere-ID5540491/

А також до вашої уваги

"Осіння пісня" - романс Юрія Едельштейна на вірші Шарля Бодлера в перекладі  Вільгельма Левіка  https://www.youtube.com/watch?v=7k4kOlyJAcg

Категория: Масові заходи | Просмотров: 41 | Добавил: AdministratoR | Дата: 08.04.2021 | Комментарии (0)

« 1 2 3 4 ... 204 205 »