"Сквозь столетья,
Сквозь память
Сочится вода…
Не вода.
Не вода –
Поминальные слёзы».
(В. Ф. Черепков. "Поминальные слезы")
27 січня світ згадуватиме людей, які стали жертвами Голокосту, що був заподіяний фашистами у роки Другої Світової війни.
Але в історії міста Бахмут, яке сьогодні є найгарячішою точкою на лінії фронту, є своя трагічна сторінка, свій Голокост, свій "Бабій яр".
Саме так - Артемівський Бабій яр (в ті роки місто мало назву Артемівськ) називають мешканці міста колишню виробку алебастрової шахти, відому як Камера №46, або Камера смерті.
Бахмут здавна був багатонаціональним містом. Тут мешкали росіяни, українці, пояки, євреї, німці та ін. Під час окупації міста німцями у 1918 р. нічого страшного та жахливого не сталося. Тому в 1941р. частина мешканців, особливо євреїв, евакуювалася, а частина їх залишилася, переважно це літні люди, хворі, батьки з маленькими дітьми. Ніхто навіть уявити собі не міг, на що будуть здатні "цивілізовані" німецько-фашистські загарбники. Але таке сталося.
Комендантом Бахмуту (фашисти після окупації перейменували місто на Бахмут) восени 1941р. був призначений майор зондеркоманди фон Цобель. Саме він віддавав жахливі накази зі знищення людей.
19 листопада 1941р. майор Цобель віддає наказ, в якому примусує всіх євреїв зареєструватись в німецькій комендатурі та носити на правій руці пов'язку.
7 січня 1942р. в міській газеті "Бахмутский вестник" було опубліковано таке звернення:
«ОБРАЩЕНИЕ К ЕВРЕЯМ БАХМУТА»
1. В целях изолированного размещения, все евреи г. Бахмута, мужского и женского полов, всех возрастов, должны в пятницу 9 января в 8 часов утра собраться в помещении бывшего железнодорожного НКВД в парке.
2. Каждому лицу разрешается иметь с собой багаж в 10 кг, а также запас продовольствия на 8 дней.
...
Читати далі »
