Генрик Сенкевич — польський прозаїк, автор низки оповідань і романів, лауреат Нобелівської премії з літератури 1905 р. В 2021р. відзначається 175 років від дня його народження.

Біографія

Генрик Сенкевич народився 5 травня 1846 у селі Воля Окшейська на Підляшші.  Походить із збіднілої шляхти. Батько письменника родом із татар, що поселилися на території Великого князівства Литовського під час правління Вітовта. Тільки у XVIII столітті вони перейшли з ісламу в християнство. Мати була з білоруської шляхетської родини. Закінчив гімназію у Варшаві і в 1866—1870 вчився на медичному і історико-філологічному факультетах у Головній школі (з 1869р. - Варшавський університет). У пресі дебютував студентом у тижневику «Пшеґльонд Тиґодньови» (пол. «Przegląd Tygodniowy», 1869). З 1873р. постійний фейлетоніст «Газети польської» (пол. «Gazeta Polska»). З 1874р. завідував літературним відділом тижневика «Нива» (пол. «Niwa»), пізніше з 1882р. -  редактор консервативної газети «Слово» (пол. «Slowo»).

1881 року одружився з Марією Шеткевич, що померла від туберкульозу в 1885 (залишилося двоє дітей). 1888р. анонімний прихильник надав йому 15 тисяч рублів, на які Сенкевич створив фонд імені своєї покійної дружини, що виплачував стипендії хворим туберкульозом діячам культури (стипендіями фонду користувалися, зокрема, Марія Конопніцка, Станіслав Виспянський, Казімеж Тетмайер). Другий шлюб з Марією Володкович з Одеси (1893р.) закінчився розлученням з ініціативи дружини (1895р.). У 1904р. одружився з Марією Бабиною.

Відвідавши США у 1876—1879рр., опублікував «Листи з подорожі» (1876—1878). Після повернення до Європи певний час жив у Парижі, 1879 року був у Львові, потім побував у Венеції і Римі. З того часу багато подорожував, часто змінюючи місце проживання (Австрія, Англія, Італія, Литва, Франція, Швейцарія, 1886р. — Румунія, Болгарія, Туреччина, Греція, 1891 — Єгипет і Занзібар та інш.).

З початком Першої світової війни виїхав до Швейцарії. Очолив Комітет допомоги жертвам війни у Польщі. Помер 15 листопада 1916р. у Веві. Спочатку його було поховано у тамтешньому католицькому храмі, 1924 року прах письменника перенесено до Варшави і поховано в підземеллі кафедрального собору Святого Яна.

 Творчість

У ранніх повістях і розповідях зобразив згасання патріархального побуту («Стара слуга», 1875; «Ганя», 1876), долі селянства («Ескізи вугіллям», 1877, «Янко-музикант», 1879, і ін.).

Автор історичної трилогії «Вогнем і мечем» (1883—1884), «Потоп» (1884—1886), «Пан Володийовський» (1887—1888). У першому романі ідеалізується боротьба шляхетської Речі Посполитої проти України часів Богдана Хмельницького. У другій частині трилогії відтворюється картина визвольної війни поляків проти шведської інтервенції 1655—1656. У третьому романі оспівуються славні подвиги польських лицарів у період турецького нашестя (1672—1673).

Не зважаючи на вороже ставлення Сенкевича до українського козацтва та його визвольних змагань, він спричинився до їх популяризації серед польського суспільства, зокрема позитивним представленням деяких постатей, наприклад, Богуна, який був прототипом для образу Юрка Богуна.

У психологічному романі «Без догми» (1889—1890) зображений тип декадента-аристократа. У романі «Сім’я Поланецьких» (1893—1894) з ідеалізацією шляхтича контрастує сатиричне зображення світського суспільства. У романі-епопеї «Quo vadis» (у деяких російських перекладах «Камо грядеши», 1894—1896) зображується життя ранніх християн в часи Нерона. Боротьбі поляків з Тевтонським орденом в кінці XIV — початку XV століть присвячений історичний роман «Хрестоносці» (1897—1900). Роман «Вир» (1909—1910) відображає революцію 1905-1907рр. У 1910—1911рр. написав пригодницьку повість для дітей «В пустелі і в пущі». Роман про участь поляків в наполеонівських війнах «Легіони» (1913—1914) залишився незавершеним.

За життя став одним з найвідоміших і найпопулярніших польських письменників у Польщі і за кордоном. Після трилогії «Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володийовський» став польським письменником з найвищими заробітками (за право видання трилогії протягом 20 років отримав від видавця 70 тис. рублів). Творчість відіграла велику роль в історії польської культури і отримала всесвітнє визнання - Нобелівська премія з літератури 1905 р. «за видатні заслуги в області епосу». Роман «Quo vadis» перекладений більш ніж сорока мовами. Роман «Без догми» (1889—1890) високо цінували Лев Толстой, Микола Лесков, Антон Чехов, Максим Горький та інші російські письменники. Більшість романів Сенкевича екранізована. Найвідоміші екранізації: «Quo vadis» (1951р., США), «Вогнем і мечем» (1999р., Польща), «Quo vadis» (2001р., Польща).

Центральна міська бібліотека знайомить з найбільш відомими творами письменника в презентації «Письменник з рицарським серцем».

Категория: Масові заходи | Просмотров: 149 | Добавил: AdministratoR | Дата: 05.05.2021 | Комментарии (0)

Чергова зустріч в клубі шанувальників кіно ЦМБ присвячена Дню Перемоги. Пропонуємо переглянути фільм  «Законний шлюб» режисера  Альберта Мкртчяна.  Ця картина про війну, кохання та Перемогу.

У нашому світі існує досить багато фільмів про війну. Але цей фільм відрізняється своєю особливою історією.

Почалася війна, тобто відбулася противна людському розуму і всій людській природі подія.  В Ташкенті в евакуації зустрілися двоє молодих людей.  Ігор Волошин - актор евакуйованого з Москви театру, повний молодості, енергії та здоров'я красень, який мріє відправитися на фронт.  Ольга - вчителька музики, працює медсестрою, чахне від малярії і згубного для неї клімату, хоче повернутися в батьківську квартиру в прифронтовій Москві, куди в'їзд тепер тільки за спецперепустками.

У обох виникають боязкі почуття, але ні про освідчення, ні, тим більше, про серйозні наміри, поки немає й мови.  Фіктивний шлюб Ігор укладає зі співчуття до хворої і виснаженої подруги, яка не має іншої можливості повернутися з евакуації до Москви. Який розвиток подій дасть ця зустріч і чи буде щасливим цей шлюб, ви дізнаєтеся, подивившись цей кінопроект.

А чи знаєте ви що:

У фільмі вперше на екрані виконаний романс Булата Окуджави на музику Ісаака Шварца «Ця жінка у вікні»  - «Не зіллються ніколи зими довгі і літа ...».  Романс, який в картині співає персонаж актриси Людмили Давидової, через 8 років прозвучав з вуст Ірини Муравйової і дав ім'я мелодрамі «Ця жінка у вікні...» (1993р.). Потім його виконував актор Олегом Погудін, але особливо популярним став в брутальній концертної версії Євгена  Дятлова. Булат Окуджава в епізодичному образі пасажира поїзда виконав в картині свій романс «Після дощику небеса просторіше ...», написаний також за мотивами музики Шварца.

Подивитись цю кінострічку можна за посланням: http://baskino.me/films/voennye/20026-zakonnyy-brak.html

https://rezka.ag/films/drama/15682-zakonnyy-brak-1985.html

https://www.youtube.com/watch?v=B-rJpm3ecQk

Категория: Масові заходи | Просмотров: 161 | Добавил: AdministratoR | Дата: 05.05.2021 | Комментарии (0)