18 травня в Україні відзначається День пам’яті жертв геноциду кримсько-татарського народу та День боротьби за права кримськотатарського народу. Саме 18 травня 1944р. відбулись найбільш трагічні події в історії кримськотатарського народу.

У цей день у вже звільненому від німецьких військ Криму розпочалася операція військ НКВС з депортації кримських татар до віддалених районів Середньої Азії та Сибіру. Операція проводилась відповідно до таємної постанови Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар».

За наказом Сталіна упродовж 18–21 травня 1944 року з Криму в залізничних товарних вагонах було вивезено близько 200 тисяч людей, а прибуття ешелонів до місць призначення закінчилося 4 червня 1944-го. Переважно це були жінки, діти, інваліди, літні люди.

Депортація кримських татар - ще один зі злочинів радянського тоталітарного режиму. Сталін прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар, заборонив етнонім кримські татари, і більше ніж 40 років у переписах населення СРСР (1959, 1970, 1979 років) згадки про кримських татар були заборонені.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни в ешелонах смерті, у місцях спецпоселень від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч депортованих. Було знищено цілі родини.

Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників. Усього, згідно з офіційними даними, у віддалені регіони Радянського Союзу — від північного Передуралля до республік Середньої Азії — було депортовано 191 044 кримських татар, а за даними самоперепису, проведеного Національним рухом кримських татар, — 423 100 осіб.

Офіційною «причиною» депортації стало огульне звинувачення всього кримськотатарського народу в нібито масовому співробітництві з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни, тому дії сталінської влади щодо насильницького виселення кримських татар із Криму були цілком злочинними, адже жоден народ, за всіма міжнародно-правовими нормами, не може і не повинен бути відповідальним та підлягати покаранню за дії, скоєні окремими його представниками.

1945 року скасовано національно-територіальну автономію кримських татар — Кримську АРСР, а на її місці утворено Кримську область, куди почалося масове організоване переселення слов'янського населення (в основному з РРФСР: Воронезької, Курської, Орловської і Білгородської областей).

Новий радянський керівник Микита Хрущов узяв курс на десталінізацію. Однак вона не торкнулася кримських татар, оскільки директива, яка забороняла їхнє повернення, скасована не була. Кримські татари, на відміну від інших депортованих народів, були вимушені залишатися в Центральній Азії упродовж кількох десятиліть.

Почався потужний національний рух кримських татар за повернення до Криму, підтриманий радянськими дисидентами і за кордоном. Саме тому 1989 року Верховна Рада СРСР засудила депортацію і визнала її незаконною та злочинною; 14 листопада того ж року регіональний парламент Криму прийняв аналогічне рішення.

З 1989 року почалось масове повернення кримських татар до батьківщини, при цьому радянська влада ніяк не допомагала їхньому поверненню, не давала компенсацій за землі, які вони втратили. Російська Федерація як держава — правонаступник СРСР також не відшкодувала депортованим збитки за втрачене майно і не провела судових процесів над особами, відповідальними за насильницьке переселення або причетними до нього.

В Україні з 2014 року цього дня офіційно відзначають День боротьби за права кримськотатарського народу, а з 2016 року — День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.