17:17
Цікаві факти про вишиванку

День вишиванки в Україні не є офіційним святом, він був започаткований у 2006 році студенткою факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесею Воронюк, надихнувшись прикладом свого друга, який постійно носив вишиту сорочку в повсякденному вбранні. Частина студентів університету та його викладачів підтримали ініціативу і прийшли на навчання у традиційному українському одязі. З тих пір ця ініціатива набула не тільки всеукраїнського, але й всесвітнього розмаху.

Вишиванка  — новітня назва народної української сорочки, прикрашеної орнаментованою вишивкою. Традиційні назви — сорочка, вишита сорочка, вишивана сорочка.

В Україні існували всі назви спіднього одягу слов'ян: сорочка, кошуля, рубашка.

Історично слово «вишиванка» вживалося в значенні вишиваного предмету, вишитої сорочки або вишивки.

Історія вишивки на теренах України має не одну тисячу років. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва на території Україні існує з часів енеоліту.

Ще в ХІ ст. на Русі існувала перша вишивальна школа, організована сестрою Володимира Мономаха — Ганкою, де дівчата вчилися гаптувати золотом і сріблом. Про українські вишиванки згадують іноземні мандрівники XV–XIX ст. Збереглися вишиванки з козацьких часів 17–18 ст.

Вишиванка від часів середньовіччя традиційно носилася як повсякденний та святковий одяг.

За іншими джерелами у будні українці носили так звані «буденки» — непомітні сорочки, а на свята одягали багато вишиті сорочки.

Вишиванки козаків шилися шовком з додаванням золотої та срібної нитки. Такі ж сорочки в козацьку добу носили міщани і купці.

Особливого ж значення вишиванка набула в останні кілька століть. Переважно, вишивали дівчата. До весілля готували спеціальну скриню, у якій роками збирали посаг. Найбідніша дівчина мала 30-40 сорочок, середнього достатку 50-70 сорочок, а багата – 100 і більше.

На межі XІX і XX століть вишивана українська чоловіча сорочка відривається від традиційного костюму, і починає носитися в поєднанні з європейським одягом.

Провідну роль у започаткуванні моди вдягання вишиванки під піджак часто надають Іванові Франкові, який «відрізнявся од загалу своїм костюмом — вишиваною сорочкою серед пишних комірців і краваток».

З XX століття носиться окремо, разом з костюмом, як святковий, патріотичний та культовий одяг.

Перший вибух моди на вишиті й народні сорочки у радянських республіках припав на 1920-ті і початок 1930-х, себто добу НЕПу та Коренізації, (в УСРР — Українізації). В УСРР вишиванки, як урочисту одежину, вдягали і партійні керівники, і прості люди

Традиційна вишивка сорочок мала оберегове значення. Вважалось, що саме вишивана сорочка оберігали їх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла.

За повір’ям, сорочку для немовляти мала вишити мати або бабуся. Під час тонкої роботи майстрині співали пісень і молилися. Вірили, що так сорочка стає оберегом. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя.

Сорочка (особливо чоловіча) слугувала символом кохання й вірності. У давньому замовлянні говорилося: "Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був". Кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а для того, щоб знати — вірний він їй чи ні. Вважалося, якщо сорочка втратить свою білизну після чергового прання, отже, як кажуть в народі: "скочив чоловік у гречку".

А ще розповідають, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній дівчині. Інші жінки до такого сакрального ритуалу не допускалися. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.

У наш час дослідники вишивки налічують понад 100 старовинних швів на основі 20 технік вишивання, серед яких —  гладь, колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок, кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінка, мережка.

У кожному регіоні України — своя техніка вишивання, орнамент і традиційні кольори вишиванки. Іноді навіть окремі села можуть похвалитися своїми особливими вишиванками.

Про їх розмаїття може свідчити перелік типових узорів, наприклад, волинського краю: цвіткі, хміль, лапатий хміль, хмелик, лапатий хмелик, виноград, ягідний хміль, хміль ягідки, хрести гречкою, хрести, безконечник, хрести повії, купчаті, кукурудза, огірочки на дві половинки, зірки, кошички, сокирки, копита, копитка, розбиті хрести, хрести сливочки, дубове листя, полоничник на дві половинки, полоничник хрещатий, тощо.

До речі, техніка вишивки хрестиком з’явилася лише на початку ХХ ст.

Мали вишивальниці й своє свято – День Варвари 17 грудня. В цей день не можна було ні прибирати, ні прати, ні глину місити, а тільки вишивати.

Першим ведучим, який з’явився у прямому ефірі у вишиванці, став Андрій Шевченко. У вишиванці він відкрив телемарафон "Ніч виборів" на "5 каналі" ще у 2004 році. Згодом таку тенденцію підтримали й інші.

Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зафіксована у День Незалежності в 2011 році у місті Рівному. На центральному Майдані міста тоді зібралося 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.

Наступний схожий рекорд було встановлено в 2018 році у Волновасі Донецької області, коли біля будівлі райдержадміністрації з нагоди святкування 27-ї річниці Незалежності України було презентовано рекорд України з найбільшої кількості людей у вишиванках на одній локації в зоні Операції об’єднаних сил, де в патріотичному одязі зібралося 5 095 осіб і один песик.

23 травня 2019 року українець Віталій Козубський зійшов на найвищу гору Землі — Еверест, одягнений у вишиту сорочку, яку вишила його тітка з села Буряківка, Заліщицького району, Тернопільської області. Орнамент вишиванки повторює родинний орнамент сорочки, яку носив дід Віталія. У цій сорочці Віталій Козубський уже побував на вершинах чотирьох гір — Кіліманджаро (5895 м), Аконкагуа (6962 м), Ельбрусі (5642 м) та тепер на найвищій горі — «Матері Всесвіту», Джомолунгмі (8848,43 м).

Вперше в історії України знято повнометражний документальний фільм про вишиванки «Спадок нації» (автори стрічки – режисер Олександр Ткачук та сценаристка Леся Воронюк). Гаслом стрічки стали слова «Вишити, щоб вижити».

Ідея фільму "Спадок нації" полягає в тому, щоб показати, що вишита сорочка є не тільки матеріальною, а й духовною спадщиною українського народу.

У фільмі органічно переплетені дві площини. Перша, етнографічна, показує неймовірне різноманіття унікальних орнаментів, технік вишивки, крою, що залежать від регіону побутування сорочок. Друга – це історії людей, життя яких змінила вишиванка: врятувала, поєднала, стала символом нескореності чи останньою надією.

Фільм «Спадок нації» можна переглянути за посиланням        https://www.youtube.com/watch?v=UD5YFvzenes

Тож в День вишиванки вдягаємо, хто має змогу, вишитий український одяг та отримуємо від цього задоволення. Або ділимося своїми світлинами з хештегом

 

 

 

Категорія: Оголошення | Переглядів: 151 | Додав: AdministratoR | Теги: Управління культури Бахмутської міс, Бахмутська ТГ, центральна міська бібліотека | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]