Кажани. Одне це слово в багатьох викликає страх та огиду. Ці маленькі істоти за свою історію співіснування з людством обзавелися недоброю славою і обросли легендами.

Кілька років тому в центральній міській бібліотеці в рамках екологічного лекторію «Природа та ми» була проведена «Ніч кажанів», яка відзначається в останні вихідні серпня.

Але, виявляється, є й День кажана, або День вдячності рукокрилим, який відзначається 17 квітня. День започаткований Міжнародною організацією охорони рукокрилих на знак того, що рукокрилі допомагають підтримувати природу в рівновазі.

Оскільки кажани унікальні, їх відносять до особливого порядку ссавців, званого Chiroptera. Науку, яка вивчає кажанів, називають хіроптерологією.

Існує близько 1000 видів, вони становлять майже одну чверть усіх сучасних видів ссавців. До речі, досі не всі види кажанів відомі науці, а окремі зустрічалися лише в одиничних екземплярах.

Попри свою народну назву «летюча миша», до мишей кажани не мають жодного відношення. Як не дивно, їх найближчі родичі – примати.

Слово bat (англ.) або "кажан", ймовірно, вперше було використано на початку 1570-х років.

Назва «кажан» в українській мові походить, як вважають, від застарілого «кожа» — «шкіра». Наявність «а» на місці первісного «о» пояснюється асиміляцією [o] перед складом з наголошеним [ɑ] (як у словах «багатий», «гарячий», «хазяїн», «халява».

У словнику Бориса Грінченка знаходимо такі назви рукокрилих, як «вертунець», «пергач», «ночовид», «лелик / лилик», «кожан / кажан», «ночниця / нічниця» та численні приклади вживання цих назв (наприклад, «людей не чуть, через базар кажан костокрилий перелетить» [Шевченко]).

У китайській мові слова «щастя» і «кажан» звучать однаково. Вісниками удачі цих тварин також вважають корінні австралійці і буддисти.

Кажани неймовірно розумні - рівень їхнього інтелекту можна порівняти з дельфінами і кіньми, якщо не вище.

Багато людей бояться кажанів, оскільки ті літають лише вночі й нечутно, ніби привиди, вилітають нізвідки. Та й на перший погляд вони видаються не дуже симпатичними. Мордочка кажана нагадує водночас мишачий писок і зменшену копію свинячого рильця.

Кажани – унікальні творіння. Це єдині ссавці, які дійсно літають, плескаючи крилами, щоб привести себе в рух у польоті. Деякі ссавці, наприклад, білки-летяги, тільки ковзають, а не літають. Крила кажанів теж особливі – це клапоті шкіри, які з'єднують пальці передніх кінцівок, боки й задні кінцівки. Передній палець витягнутий найдовше і підтримує все крило.

Вважалося, що кажані сліпи. Насправді вони досить добре бачать у напівтемряві. До прикладу, зір летючих лисиць у 10 разів кращий за людський!

У кажанів відмінний слух. Як і дельфіни, для пересування вони переважно використовують ультразвукову ехолокацію — високі звуки, які відскакують назад, дозволяючи їм побудувати картину ландшафту, в якому вони літають.

Кажани видають звуки для ехолокації ротом та носом. А  химерні зморшки та борозенки на мордочках допомагають їм приймати сигнали та орієнтуватися при польотах у темряві.

Кажани бувають різних розмірів: від маленького свинокосого кажана – розмах крил всього 16 см і вага 2 грами, до величезної лисиці Бісмарка – розмах крил до 2 м.

Представники найменшого виду кажанів важать всього кілька грамів, а найбільші представники роду, такі як калонг, важать до 1,5 кілограмів.

Кажани не люблять запах нафталіну, білого фенолу, кориці або евкаліпта. Вони також не люблять яскраве світло та предмети, що відбивають світло, тому можна розвісити смужки алюмінієвої фольги, дзеркала або навіть старі компакт-диски, щоб налякати тварин.

Кажани літають з великою швидкістю. Бразильська кажан складчатогуб може розганятися до 100 км/год.

Кажани майже не змінили свій зовнішній вигляд та інші особливості за останні кілька десятків мільйонів років.

Зазвичай кажани живуть в середньому 10-12  років. Але деякі особини доживають до 40 років.

Кажани при бажанні можуть знижувати або піднімати температуру свого тіла – ставати гарячими під час полювання і охолоджуватися практично до стану льоду в період сну.

Чому кажани сплять униз головою? Річ у тім, що задні лапки кажанів досить кволі і не здатні тримати на собі вагу всього тіла. Тому довгі крила легше розгорнути для польоту саме пірнаючи головою вниз, а не злітати з землі.

Окремі види кажанів, що мешкають у країнах з помірним кліматом, зокрема й в Україні,    є перелітними, як птахи. Осілі кажани впадають у зимову сплячку — гібернацію.

Більшість кажанів добре бігають по землі, і в вузьких ходах печер добре видно їхні, темні від посліду, стежки.

Своє полювання кажани починають з відвідання водопою; в сухі дні за добу маленький кажан вагою 5-8 грам випиває до 1 мл води, компенсуючи великі втрати вологи через літальні шкірні перетинки.

Кажани часто обирають для своїх зимовищ печери, оскільки в них температура завжди вища від точки замерзання води, а відносна вологість перевищує 70 %.

Майже всі  види кажанів харчуються комахами та фруктами, хоча в їх раціон також можуть входити ягоди, жаби або навіть птахи.

Невеликий кажан може за 60 хвилин проковтнути шість сотень комарів, що еквівалентно двом десяткам піц. Завдяки кажанам, які знищують шкідливих для посівів комах, американські фермери щороку економлять до 4 млрд доларів.

Є кажани, які харчуються виключно нектаром квітів, як колібрі.

Так, є кажани, які харчуються кров’ю теплокровних тварин.   Кажани-вампіри живуть тільки на американському континенті від Мексики до Чилі й Аргентини. Ці тваринки вагою до 30г  п'ють кров великих тварин, але в рідкісних випадках атакують і сплячих людей. Миші – вампіри не можуть обходитися без їжі більше двох діб, оскільки кров – низькокалорійна їжа.

Вони шукають потенційних жертв за допомогою інфрачервоного зору і тонкого слуху, що дозволяє чути дихання інших тварин в паростях джунглів.

Укуси кажанів- вампірів безболісні, оскільки вони впорскують в кров своїх жертв знеболюючий фермент. Завдяки ще одній хімічній речовині, що міститься в слині цих тварин, ранка від укусу довго не затягується і кровоточить.

Але українцям кажани – вампіри не загрожують. Всі кажани, які живуть в Україні, харчуються тільки комарами й іншими комахами.

В період розмноження більшість кажанів перебирається з прохолодних печер в теплі гроти, дупла та інші сідала, самиці утворюють виключно жіночі групи — виводкові колонії.

Кажани паруються в кінці літа або восени, однак розвиток зародка починається тільки весною з настанням теплих днів.

Кажани народжують одного, рідше – двох дитинчат вагою до ¼ ваги тіла їх матері.

Кажани не будують гнізда. Ці істоти знаходять собі прихисток у щілинах будинків, дуплах, розколинах скель та печерах. Одні полюють і живуть великими колоніями, інші – усамітнюються.

В печері Брекен, штат Техас, знаходиться найбільша печера, в який, за підрахунками вчених, одночасно проживає понад 30 млн. кажанів. Ввечері та зранку «кажаняче» торнадо вилітає по влітає у печеру.

Люди майже знищили багато видів кажанів через забобонні страхи і міфи, пов'язані у більшості народів з цими тваринами.

Сучасна урбанізація, колючий дріт, сітки, домашні тварини, удари автомобілів – найбільше поширені причини загибелі цих істот.

Людина проникає усюди, навіть у найвіддаленіші куточки землі, вирубуються дерева з великими стовбурами,  розорюються місця проживання тварин. В нашій країні всі види кажанів занесені до Червоної книги. Всі види європейських кажанів охороняються Бернською конвенцією.

З метою збереження кажанів 2012 рік був оголошений Всесвітнім роком кажанів. З цієї нагоди Національний банк України випустив пам'ятну монету.

Зараз в нашій країні кажани сильно страждають від війни. Тільки в Харкові за літо 2022р. команда Центру реабілітації кажанів врятувала 35 колоній рукокрилих та поодиноких кажанів, всього близько 3,5 тис. тварин, з яких майже чверть померли. Це в 7 разів перевищує показники минулих сезонів.

Тварини потрапляють у пастки з розбитих вибухами вікон або покинутих квартир. Скільки ще колоній кажанів загинуло або гинуть кожного дня на територіях, де точаться бойові дії, невідомо. 

Мабуть, не знайдеться жодного фільму про вампірів, що обійшовся би без сцени з кажанами. Але чи криються за цим реальні факти, чи просто бурхлива фантазія якось письменника зіграла з безвинними тваринками злий жарт?

Кажуть, що у темряві можуть вчепитися у волосся. Таке переконання досить поширене в народі, але воно немає нічого спільного з реальністю. Кажани настільки добре орієнтуються в темряві, що шанс їх зіткнення з головою людини близький до нуля.

Іноді кажани дійсно становлять загрозу для життя як тварин, так і людей. Окремі види кажанів можуть бути переносниками небезпечних вірусів та хворіб, в т.ч. сказу.

Багато «фактів» про кажанів є помилковими або перебільшеними. Більшість цих тварин є корисними для людей. Хоча мір безпеки у поведінці з кажанами додержуватися необхідно.

Ось такі вони, летючі миші – унікальні, потворні, небезпечні і корисні. Знаємо, зберігаємо. Дякуємо, що знайшли час та ознайомилися з цим матеріалом.