Фіалка болотна

Нову героїню рубрики нам порадила наша користувачка - вона надіслала фотографію рослини, яку до того не бачила. Виявилось, що це фіалка біла, або сестринська, або метеликова.

Спочатку ми знайшли інформацію саме про цю рослину, але той матеріал, що знайшовся паралельно, підштовхнув на більш детальну розповідь.

Фіалка дзьобоподібна

Отже, фіалка біла - лат. Viola alba Besser — вид рослин із родини фіалкові (Violaceae). Це багаторічна трав'яна рослина 8–12 см заввишки. Росте в Центральній Європі. В Україні в дикому вигляді є малочисельна локальна популяція на Закарпатті. Зустрічається також на Поділлі. Фіалка біла занесна до Червоної книги України зі статусом «рідкісний».

Рідкісний - бо, на жаль, руйнується середовище, де ростуть ці рослини - розорюються лучно-степові схили, випалюються чагарники, знищуються ліси. Бо в дикому вигляді фіалки поширені саме в лучних степах, остепнених луках, схилах, світлих лісах, узліссях та лісових галявинах, серед чагарників.

Фіалку сестринську "Альбіфлора"-  Viola sororia "Albаflora" вирощують у багатьох ботанічних садах як декоративну рослину.

У фіалки сестринської, як і у багатьох інших, є цікава властивість - так звана клейстогамія (самозапилення в закритих квітках). Перша хвиля цвітіння проходить, а потім під листям на рослині утворюються бутони, які вже не розкриваються, а відразу перетворюються в повноцінні плоди. Процес непомітний, якщо не розсовувати листя, і не позначається на весняному цвітінні, однак грає істотну роль в масовості самосіву, "плодоносить" рослина все літо.

Фіалка біла, або сестринська

А тепер про інші фіалки взагалі. Ми майже всі бачили цю квітку, але що ми про неї знаємо?

Отож, розширюємо світогляд.

Фіалка - одна з найстаріших садових культур. Уже близько 2400 років тому стародавні греки і римляни вплітали фіалки у вінки і гірлянди для прикраси приміщень в дні свят і званих обідів. В давній Греції фіалка приписували Афродіті.

Однією з перших в європейських монастирських садах була введена в культуру фіалка запашна (Viola odorata), потім фіалка гірська (Viola montana). Перша згадка про неї в ботанічному саду шотландського міста Единбург датується 1683 р. З фіалкою двоквітковою (Viola biflora) ботаніки познайомилися ще в XVI столітті, і тільки через два століття її почав культивувати знаменитий англійський квітникар Ф. Міллер.

Цю скромну чарівну весняну квітку любили у всіх європейських країнах і королі, і поети, і простий народ. Фіалка не раз оспівувалась французькими поетами і особливою любов'ю користувалася у французьких актрис. Пристрасною шанувальницею фіалок була Сара Бернар.

Фіалка запашна

У фіалок своєрідна будова квіток. Саме за це фіалки в Німеччині отримали назву "мачуха". П'ять пелюсток квітки символізують сім'ю з п'яти осіб: мачухи, двох рідних і двох прийомних дочок. Найширша і строкато пофарбована пелюстка - мачуха, адже їй завжди дістаються найкрасивіші вбрання. Якщо перевернути квітку, то легко можна виявити, що мачуха сидить на двох зелених "стільцях" - чашелистиках. Поруч з нею розташувалися її рідні доньки - вужчі пелюстки зі строкатими штрихами у основи. Кожна з них сидить на своєму зеленому стільці. Самі верхні пелюстки - пачірки. Вони менші і більш скромно пофарбовані, їм доводиться удвох тулитися на одному стільці.

До речі, видів і сортів фіалок дуже багато. Є фіалка скельна, рогата, собача, зверху гола, лисоплідна, болотна, гачковато-вигнута, фіалка дзьобоподібна, тощо...

А чи знаєте ви, що фіалки, ці ніжні польові квіти, на смак так само прекрасні, як і на вигляд?

Ця їстівна квітка має солодкий квітковий аромат та смак. І пелюстки, і листя їстівні і містять велику кількість вітамінів С та А. Детальніше про використанні фіалки в кулінарії дивіться на сайті https://www.google.com/amp/s/www.restoran.ru/msk/article-list/lyubit-ne-lyubit-net-sedobno-nesedobno/amp/

Фіалка зверху гола, або лиса

Насьогодні все. Пишіть, будь ласка, в коментарях, чи подобається вам наша рубрика, в якому форматі краще подавати матеріал. І надсилайте свої пропозиції, фотографії, розповіді про цікаве, яке є поруч з вами. І не тільки про рослини.

До наступної зустрічі!