Наш мовний ланцюжок продовжує слово Кульчики.

Кульчики — діалектна назва сережок – прикраси, що продягається в мочку вуха людини. У деяких народів сережки носять у ніздрях. В сучасному житті сережками прикрашають навіть губи та пупки. І не тільки жінки, а й чоловіки. Чого тільки у світі не буває!

Кульчик в однині -  іменник чоловічого роду.

На сережки ще кажуть -  СЕ́РГИ, КОВТКИ́, КУ́ЛЬЧИКИ, ЗАВУ́ШНИЦІ (ЗАУ́ШНИЦІ).

«Словник української мови» так пояснює походження цього слова:

Скорочення - пор. - порівняй | ч. - чеська | п. - польська | ст. - старе | тс. - те саме

А ще сережками називають суцвіття рослин – берези, горіха, вільхи, верби, ліщини тощо.

В українській літературі можна зустріти різні назви цієї прикраси.

(Оленка:) Яка ти стала гарна в сережках! (І. Нечуй-Левицький).

Галаслива строката юрба жінок.. блискотить очима, сергами і браслетами (Григорій Тютюнник). Прийде (Гнат) з ярмарку, то вже неодмінно принесе гостинця: хустку, або ковтки, або й разок намиста (М. Коцюбинський).

Вони (татарки) обмили її від ніг до голови запашною водою, старанно підрізали їй нігті на руках і ногах і пофарбували їх рудою хною, підмазали очі, простромили в уші розкішні перлові кульчики (Тулуб, Людолови, І, 1957, 223).

Ой, я пасла коні, коні у чужій стороні, За кульчики, за перстені, за ябка [яблука] червоні (з народної пісні, записана в с. Кульчиці Самбірського району Львівської області).

Там і справді був цей ніби Антонич – якийсь довготелесий старигань у капелюсі та плащі і з кульчиками у вухах, такий собі урбаністичний фантом (Ю. Андрухович).

Іван перебирав її металеві й пластмасові намиста, відчував, як до ранку охолоджується срібло її кульчиків і перснів, спостерігав, як лущиться лак на її нігтях (С. Жадан).