Нове слово в мовному ланцюжку

Ви чули таке слово – КОЦЮБ? Знайомимось.

Коцю́б, коцюба́, порива́ч – те саме, що й кочерга - знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим і загнутим кінцем для перемішування палива в печі та вигрібання жару й попелу. У сучасній українській мові слова «коцюба» і «кочерга» вважають синонімами.

Держак коцюби (кочерги) називається коцюби́лно(коцюби́льно) або кочержи́лно (кочержи́льно). Місце біля печі для коцюб (коче́рг)  - коцю́бник або кочере́жник.

Є прізвище Коцю́ба́. Є дія – коцюбнути, тобто замерзати, дубіти, клякнути.

Коцюба належить до начиння, яке використовується біля печі. За формою вона нагадує сапку або г-подібний крюк. Ці знаряддя робили ковалі, а ручка, як правило, була дерев'яна. Коцюбою перемішували дрова, галузки, солому, якими палили піч. Потім вигрібали з печі жар  та попіл.

В залежності від форми та розмірів пічки коцюб (коцюба) теж буває різний.

В українській літературі та фольклорі слово «коцюба» зустрічається досить часто:

Ні богові свічка, ні чортові коцюба́.

Гриць з тихим усміхом дивиться в огонь, держачи в руках коцюбу.

Мовчи, суко, чорт з тобою! ось я тебе коцюбою! Чуб.

Вона поштурхає коцюбою в печі та й затикає каглу (І. Нечуй-Левицький);

В коцюби два кінці: один по мені, другий по вас (І. Нечуй-Левицький.

З майна вона встигла врятувати лише одну сковорідку та дві кочерги (Ю. Збанацький).

Категория: Масові заходи | Просмотров: 84 | Добавил: AdministratoR | Дата: 23.02.2024 | Комментарии (0)