09:22
Моцарт ХІХ століття

 Третього лютого ц.р. відзначається 215 років від дня народження людини, без твору якого не обходиться зараз жодне весілля. Це композитор Фелікс Мендельсон. Його «Весільний марш» чули практично всі. А що ми знаємо про цього композитора? Та чи справді Фелікс написав марш, який зробив його відомим на весь світ?

Фелікс Мендельсон (повне ім’я Я́коб Лю́двіг Фе́лікс Ме́ндельсон-Барто́льді) – німецький композитор, музикант, диригент, піаніст, педагог єврейського походження.

Він народився 3 лютого 1809р. в м. Гамбург, в сім'ї банкіра Абрагама Мендельсона. У Фелікса була старша сестра Фанні Мендельсон. Дід Фелікса —Мозес Мендельсон був відомим у Німеччині філософом.

Багатство та розкіш оточували Фелікса з дня народження. Лише одно затьмарювало родину – вони були євреями. Отже, живучі у Берліні, вони були безправні. За законом держава могла б в одну ніч позбавити їх всього капіталу та майна. Звичайно, його батько всіляко приховував своє багатство і зберігав свої скарби в стінах простого будинку.

Пізніше родина була вимушена прийняти лютеранство, і були охрещені під прізвищем Мендельсон — Бартольді. Батьки вдалися до захисної мантії християнства, але, хоч вони з дітьми і вважалися християнами і формально були членами церкви, жодних християнських переконань у них не було.

Музика означала Фелікса Мендельсона набагато більше. Вона завоювала його серце, коли йому було лише 6 років, а 9 років він міг давати публічні концерти. У 10 років він почав сам складати музику і за півтора роки написав близько п'ятдесяти творів.

Після хрещення  Фелікс не захотів змінити прізвище і все життя переважно виступав під прізвищем Мендельсон.

Грі на фортепіано дітей в дитинстві вчила їх мати Лія.  В Гамбурзі хлопчика вважали «музичним дивом». Знаменитий піаніст Мошель записав у своєму щоденнику: «Фелікс – диво. Обдаровані діти просто ніщо порівняно з ним! Цей хлопчик уже зрілий виконавець».

Фелікс і Фанні Мендельсон

1811 року родина Мендельсонів переїхала до Берліна, де у 1817 році Фелікс почав займатися музикою з К. Цельтером. У 1821 році він познайомився з Йоганном -Вольфгангом Ґете.

Фелікс зростав у багатій творчій та інтелектуальній атмосфері. У будинку Мендельсонів часто бувало багато знаменитих людей того часу, зокрема, знаменитий філософ Фрідріх Гегель і видатний музичний педагог і композитор того часу Карл Цельтер. Саме Цельтер звернув увагу хороші музичні здібності Мендельсона і став давати йому уроки теорії музики. Одночасно Фелікс почав займатися фортепіано. 

Вже в дев'ять років Мендельсон успішно виступив як піаніст, а через рік у Берліні успішно відбувся його вокальний дебют (Мендельсон мав гарний альт). До цього ж часу належать його перші серйозні композиторські спроби: соната для скрипки та фортепіано, фортепіанне тріо, дві фортепіанні сонати, ряд органних творів.

В 1821 Мендельсон знайомиться з Генріхом Гете, який прихильно поставився до таланту 12-річного музиканта. Незабаром відбулося знайомство Мендельсона з К. Вебером, який приїхав до Берліна на постановку своєї опери «Вільний стрілець».

У роки Мендельсон вже веде активну концертну діяльність, виступаючи як піаніст і диригент. З відомих робіт цього періоду — Перша симфонія c-moll, Концерт для фортепіано з оркестром a-moll, фортепіанні квінтет та секстет, у 1824 році була поставлена його опера «Два племінники».

У 1825 році Авраам Мендельсон здійснює поїздку до Парижа і бере із собою сина. Париж того часу був одним із музичних центрів Європи, де працювали найбільші композитори того часу — Джоаккіно Россіні та Джакомо Мейєрбер.

Після повернення з Парижу у травні 1825р. сім'я Мендельсонів поселяється у просторому старовинному будинку на Leipziger Straße 3, у якому була велика музична зала. Традицією стали суботні концерти Мендельсона, на які приходило кілька сотень глядачів. У серпні того ж року композитор закінчує свою двоактну оперу «Весілля Камачо» за одним із епізодів «Дон Кіхота» Сервантеса.

У 1826 році Мендельсон написав один із найвідоміших своїх творів — увертюру до комедії Шекспіра «Сон літньої ночі». Згодом він часто диригував цим твором у своїх концертах.

1827 відзначений першою постановкою опери «Весілля Камачо». Публіка добре прийняла оперу, проте через численні інтриги, що виникли навколо неї, друга вистава зірвалася. Надалі Мендельсон розчарувався в цьому своєму творі і більше не написав жодної опери, зосередившись на інструментальній музиці та ораторіях.

У тому ж році Мендельсон вступає до Берлінського університету, де слухає лекції Фрідріха Гегеля.

На формування особистості Фелікса Мендельсона вплинуло спілкування з  видатними представниками наукової й художньої думки того часу, а саме філософом В. Гумбольтом, поетом письменником та композитором Е. Т. А. Гофманном, композитором , скрипалем Ніколо Паганіні, поетом Іоганном Гете.

В 1829 році спільно зі співаком і режисером Едуардом Деврієнтом Мендельсон задумав продиригувати «Пристрасті за Матвієм» Іоганна Баха, на той час практично забутого. Мендельсон був вимушений трохи скоротити твір та дещо змінити склад оркестру. Це було перше виконання «Пристрастей за Матвієм» після смерті композитора. І хоча вчитель Мендельсона Карл Цельтер був проти цього виконання, воно мало великий успіх, і Мендельсон виконав «Страсті» у найближчих концертах ще двічі.

Трохи пізніше Мендельсон на запрошення Мошелеса прибуває з гастролями до Лондона і дає цілу низку концертів, де виступає як диригент, композитор та піаніст. Після Лондона Мендельсон дає концерти у Шотландії.

Концерти Мендельсона мали величезний успіх, і він повернувся до Берліна вже європейською знаменитістю.

В 1830 композитору було запропоновано звання професора в Берліні, проте Мендельсон від нього відмовився і здійснив нові гастролі, які спонсорував його батько, цього разу в Італію.

Після повернення з Італії Мендельсон дає концерти у Мюнхені, Штутгарті,  Франкфурті, потім їде до Парижу, де знайомиться з Листом та Шопеном. Але в Парижі публіка сприймає музиканта, на подив, дуже прохолодно.

Враження від гастролей знайшли відгук в його творах - «Італійській», «Шотландській» симфоніях та інших.

У березні 1832 року Мендельсон заразився холерою, через що довелося скасувати концерти, що залишалися. Щоправда, досить швидко композитору вдалося вилікуватись від хвороби.

Вже у квітні того ж року Мендельсон дав серію концертів у Лондоні, де виступав не лише як диригент, а й як органіст, а також випускає до друку першу книгу своїх знаменитих «Пісень без слів».

В Берліні, після смерті Карла Цельтера, Мендельсона не затвердили на посаду директора Співочої Академії, в т.ч. з-за антисемітських настроїв членів академії. Мендельсон покидає Берлін і переїжджає до Дюссельдорфа, де отримує посаду генеральмузикдиректора Нижньорейнських музичних фестивалів. Під  диригуванням Мендельсона вперше виконано багато творів Г.Ф. Генделя, Й.С. Баха, В. А. Моцарта, Л. Бетховена.

Але відносини композитора з музичними колами Дюссельдорфа складаються не дуже вдало, і в 1835р. він обирає пост капельмейстера симфонічних концертів Гевандхауса у Лейпцигу.

Тут, у Лейпцигу, композитор одружується. При чому, зі своєю майбутньою дружиною Фелікс познайомився у лісі.

Якось товариш, диригент із Франкфурта-на-Майні попросив замінити його на місцевому концерті. Музикували у лісі. Пробули там цілий день, а надвечір на узліссі влаштували пікнік. І тут Фелікс помітив дівчину, яка нагадала йому святу Цецилію з Ватикану. Звали її Сесіль Жанрено.

Сесіль Жанрено

17-річна Сесіль була донькою багатого протестантського проповідника. У її батьків збиралося вишукане товариство Франкфурта. Зачастив туди й Мендельсон, а невдовзі освідчився дівчині у коханні. У березні 1837-го вони повінчалися. Після весільної подорожі молодята оселилися у Лейпцигу, у власному будинку з видом на поля та ліс. Одного за одним Сесіль народжує Феліксу п'ятьох дітей.

Щоразу, коли в сім'ї з'являється немовля, щасливий Мендельсон виділяє значну суму для молодої матері. В одному з листів він пише:  "Я живу так спокійно, як тільки можна мріяти. Дружина, діти, роботи повно - чого ще може бажати людина? Я нічого іншого не прошу біля неба".

Незабаром концерти Гевандхауса стають одними з найважливіших подій музичного життя Європи, а Мендельсон — однією з її основних фігур. У 1836 році Лейпцизький університет надає композитору ступінь доктора філософії honoris causa.

В Лейпцигу Мендельсон приступає до виконання свого задуму – написати трилогію ораторій на біблійні теми  «Ілія – Павел – Христос».

Авторитет композитора все зростає, до нього звертаються музиканти за порадою та допомогою, його думка про нові твори вважається незаперечною. У квітні 1840 року він звертається з клопотанням про організацію в Лейпцигу консерваторії.  

У 1841 році прусський король Фрідріх Вільгельм IV запросив Мендельсона на пост капельмейстера до Берліна. Король хотів зробити це місто культурним центром Німеччини. Мендельсону було доручено реформувати Королівську Академію мистецтв та керувати соборним хором.

Проте реформаторська діяльність Мендельсона у Берліні зустрічала запеклий опір, і він вирішив повернутися до концертної діяльності. У 1842 році він з дружиною в черговий раз відвідує Англію, де його концерти, як і раніше, мають великий успіх. У період творчості Мендельсон пише музику для театральних постановок: «Антигона», «Цар Едіп», «Сон у літню ніч».

У 1843 році відкрилася перша німецька Лейпцизька консерваторія. І в 1845р. Мендельсон повертається до Лейпцигу, де обіймає колишню посаду диригента концертів Гевандхауза, викладає у Консерваторії та пише ораторію «Ілля».

Згодом він починає працювати над ораторією «Христос», але здоров’я композитора погіршується, і він вимушений припинити цю роботу.

В особистому житті композитора не все складається гарно. В останні роки життя Мендельсон переживає яскравий роман зі шведською оперною співачкою Женні Лінд (1820—1887), якою він протежував із 1844 року. Композитор обіцяв заради неї залишити сім'ю, щоб бігти з нею в Америку, погрожував самогубством, але співачка відмовилася розділити його долю. Змучений нерозділеними почуттями композитор написав геніальний Концерт для скрипки з оркестром мінор, що став визнаним шедевром світової музики.

14 травня 1847 року у віці 42 років помирає старша сестра Мендельсона Фанні. Приголомшений цією звісткою, композитор припиняє концертну діяльність, їде до Швейцарії поправити здоров’я. Але це не допомогло.  28 жовтня того ж року у Лейпцигу з ним трапляється інсульт, а 3 листопада – другий. Наступного дня Мендельсона не стало.

Тіло композитора перевезли до Берліну і поховали біля його улюбленої сестри Фанні, на  сімейній ділянці Мендельсонів на «Першому цвинтарі Общини святої Трійці».  Могила з простим білим хрестом зберіглася, тут спочиває і ряд інших родичів композитора.

Незабаром після смерті Мендельсона колишня кохана композитора Женні Лінд заснувала Фонд стипендій імені Фелікса Мендельсона (1849). 1896 року її чоловік  Отто Голдшмідт передав у нього документи покійної дружини з умовою, що вони не будуть публікуватися протягом 100 років. Однак у 1996 році Фонд не став публікувати зміст архіву, що автор фундаментальної біографії Мендельсона "A Portrait of Mendelssohn" (2003) Клайв Браун назвав "змовою мовчання".

Репутація Мендельсона у колі музикантів-сучасників була дуже високою. Роберт Шуман називав його «Моцартом дев'ятнадцятого століття», молодий Гектор Берліоз писав, що піаністичне мистецтво Мендельсона настільки ж велике, як його композиторський геній, а про останню ораторію Мендельсона «Ілія» відгукнувся як про «піднесено величну» і невимовно гармонію.

Великі заслуги Мендельсона і як диригента: під його керівництвом вперше після довгої перерви були виконані твори Баха і Генделя, а також до-мажорна симфонія Шуберта.

Мендельсон залишив у спадок велику кількість музичних творів – опери, зинглшпилі (національний німецький та австрійський різновид комічної опери 18 ст. з розмовними діалогами між музичними номерами), ораторії, кантати, оркестрові, камерні, вокальні та хорові твори, концерти, твори для фортепіано та органу.

Сьогодні зберігся орган, на якому композитор грав свій марш. Він знаходиться в Тоттенхемі (Лондон), в церкві Святої Анни.

У будинку на Гольдшмідтштрассе 12, у Лейпцигу, де помер композитор, сьогодні знаходиться Музей Мендельсона.

На честь композитора в містах, де він жив, встановлені пам’ятники. До 200-річчя від дня народження в Німеччині була випущена поштова марка.

                  

Пам’ятник композитору у Дюссельдорфі

Музику композитора можна послухати в Інтернеті у виконанні різних оркестрів та солістів.

Фелікс Мендельсон. Концерт для скрипки з оркестром, мінор, соч. 64. Диригент - Іцхак Перелман https://www.youtube.com/watch?v=QTpFragFXOM

Ноти творів композитора - https://web.archive.org/web/20080924072942/http://www.artofpiano.ru/person.php?p=mendelssohn

https://www.mutopiaproject.org/cgibin/make-table.cgi?Composer=Mendelssohn-BartholdyF&preview=1

Категорія: Масові заходи | Переглядів: 65 | Додав: AdministratoR | Теги: центральна бібліотека Бахмут, Фелікс Мендельсон | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]