«Код нації» – так називають українську вишиванку.

16 травня 2024 року в Україні відзначать День вишиванки.

Це відносно молоде свято, проте дуже важливе для нації, яка продовжує боротися за своє існування.

Всесвітній день вишиванки з'явився завдяки акції, яку у 2006 році запропонувала студентка історичного факультету Чернівецького національного університету Леся Воронюк. Дівчина запропонувала одногрупникам прийти на заняття у вишиванках. До ініціативи долучилися викладачі, а згодом ідея поширилася і в інших містах. Після цього в третій четвер травня в Україні та в українських діаспорах по всьому світу відзначають День вишиванки.

Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.

Наші далекі предки носили вишиванки з незапам’ятних часів — вважається, що вишиті сорочки вже були в гардеробі у представників загадкової й високорозвиненої трипільської культури. Хоч матеріальних свідчень цьому не залишилося, проте орнаменти на уламках глиняного посуду часів Трипілля мають багато спільного з орнаментами української вишивки. Археологічні знахідки, датовані VI століттям, підтверджують наявність вишитого одягу у скіфських племен. Історики вважають, що ці вишиванки виконували функцію оберега в бою, адже скіфи були войовничим народом.  Зустрічаються згадки про скіфський вишитий одяг і в творах Геродота. 

В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника. Найдавнішими матеріалами, з яких українці виготовляли для себе вишиванки, були тканини з овечої вовни, льону та конопель. Фарбували нитки для вишивання колись лише природними барвниками. Брали те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Цікаво, що для закріплення кольору нитки запікали у житньому тісті – так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть. Дивовижно, та українським майстриням відомо близько 250 видів вишивальних швів, які базуються на 20 техніках. Вибір узору для сорочки визначався тим, для кого вона вишивалася.

Для дівчаток та юнаків це зазвичай комбінації з ромбів, зірок, косого та прямого хрестів. Для дівчат – рослинні мотиви, в основному квіти. Для жінок постарше і матерів – плоди, ягоди. Чоловікам – геометричні візерунки, щоб додати твердості їх духу волі.

Проаналізувавши старовинні та сучасніші зразки вишивок, можна умовно скласти своєрідний атлас регіонів України за типовими для них візерунками, орнаментами і символами, техніками і кольорами.

І хоч чітких меж використання певної техніки вишивки ніколи не було, все ж таки у кожної з областей були свої головні риси.

Наприклад, гама кольорів тепла вирізняє донецьку вишивку від інших. В ній багато сонця. В ній більше червоного, ніж чорного. Орнаменти яскраві, чорно-червоні на світлому (білому) тлі. Якщо були рослинні мотиви – то це пишні квіти, цілі букети і дерева. Зображали й птахів. (На весільних рушниках, наприклад, птахи сприймаються як елемент чарівності, казковості). На Донеччині вишивали різними техніками, окрім хіба що яворівки і низинки. Кольори ниток, якими вишивали жіночі й чоловічі сорочки – традиційно червоний, чорний і білий. Оздоблювали рукави, рідше коміри та поділ. Зазвичай візерунок виконують напівхрестиком або хрестиком.

У центральній частині країни найпоширеніші — рослинні мотиви, що символізують родючість землі. Здебільшого це грона винограду, троянди та мак. Часто зображення квітів та лоз поєднують з геометричними фігурами, найбільш характерною з яких є ромб. Цікаво, що на Полтавщині полюбляють вишивати білим по білому. Тобто візерунок утворюється за рахунок не іншого кольору, а фактури.

На Київщині вишивали дрібні геометричні та рослинні мотиви: зірки, квіти, виноградні грона. Для жіночих сорочок обирали червоні, жовті, сині кольори, підкреслені чорним. Київська вишивка була контрастною – на білому полотні рясніли насичені кольори червоно-чорних узорів. Ажурні мережки використовували і на жіночих і чоловічих сорочках. З часом більш поширеними ставали квіткові орнаменти. Ними прикрашали навіть чоловічі вишиванки, що виглядало як масивна нагрудна прикраса.

У західних областях віддають перевагу геометричним фігурам: ромбам, ламаним лініям та зіркам. Хоча на Закарпатті, Буковині і півдні Волині не нехтують і рослинними орнаментами. Втім, для кожної місцевості характерна власна кольорова гама. Наприклад, на Хмельниччині полюбляють чорний колір, а на Буковині — мікс чорного та бордового, які додатково оздоблюють срібними й золотими нитками. На Закарпатті ж загалом використовують понад десяток кольорів.

На Півдні, як і на Донбасі, віддають перевагу рослинним мотивам. Так, у Миколаївській області сорочки оздоблюють орнаментами з квітами, соснами, дубовим листям та хмелем.

А на Херсонщині до наших днів у вишивці збереглися праіндоєвропейські мотиви Світового дерева — символу Всесвіту. Основні кольори вишивки українського Півдня — чорний та червоний, проте буває й вишивка білим по білому.

Характерною ознакою південних вишиванок також є чотирикутний виріз довкола шиї і вільні рукава без стяжок на зап'ясті.

Окрема розмова про вишиванки Криму. Адже якщо на материковій частині України традиційні мотиви дісталися у спадок від прадавніх слов’ян, то вишиванки кримських татар — культурний спадок тюркських народів. Кримські сорочки відрізняє контраст кольорів. А основним елементом є орьнек — національний кримськотатарський орнамент. Також важливими є рослинні мотиви, які підбирають в залежності від статі та віку. Наприклад, сорочки молодих хлопців прикрашають тюльпанами, а вишиванки дівчат — трояндами. Вбрання ж літніх людей декорують гвоздиками.

Характерним для жіночого вбрання також є вигнута гілка (символізує мінливість та динамічність), а для чоловічого — кремезне дерево як символ стійкості та надійності.

З різномаїттям орнаменту окремого регіону можна ознайомитися за посиланням:

https://uccs.org.ua/arkhiv-novyn/vyshyvanka-iak-unikalnyj-kod-tvoho-kraiu-vid-luhanska-do-lvova-osoblyvosti-vyshyvanok-kozhnoho-rehionu/

Зараз вишивка сприймається тільки як декоративний елемент, але для наших предків вона мала велике значення. Вони могли буквально “читати” вишивку як книги, тому що кожен символ в орнаменті має своє значення. Це не просто кола, ромби, гілки і спіралі, ці фігури створювались десятки століть тому як унікальні символи. У часи, коли наші предки володіли магічним зв’язком зі світом Природи, символами Сонця, Землі, Всесвіту, Роду вони малювали свою долю, відтворюючи їх на полотні, виписуючи таємничі древні знаки як заклинання, як обереги, як коди свого роду. Саме тому вони прикрашали свої вироби найпростішими орнаментами.

Зараз є можливість зашифрувати слова, назви міст та власне ім’я у схему українського орнаменту, який нагадує QR-код. Кожна літера – це вишитий символ, кожен символ – це потужний оберіг.

Вперше в історії України знято документальний повнометражний фільм про вишиванки «Спадок нації» (автори стрічки – режисер Олександр Ткачук та сценаристка Леся Воронюк, науковий консультант і етнограф Олексій Доля, який уже понад тридцять років займається дослідженням вишиванок і фактично пішки пройшов усю Україну, вивчаючи певні особливості вишивки кожного регіону).

Подивитися його можна за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=UD5YFvzenes

Нині вишиванка переживає піднесення і відродження, бо українці згуртувалися у підтримці власних традицій. Елементи візерунків все частіше використовують в дизайні одягу не лише українців. Завдяки зусиллям українських дизайнерів наші вишиванки стали одним з найбільш популярних варіантів етнічного одягу по всьому світу. Носити вишиванку стало не лише патріотично, а й модно та ексклюзивно. Всесвітній день вишиванки – всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу українського народу. Долучитися до свята дуже просто – одягнути вишиванку.