10 травня поруч з Всесвітнім днем кактуса відзначається ще один день цікавої, але не такої відомої, як кактуси, але теж колючої рослини – арганії.

Арганія -  рід квіткових рослин із родини сапотових. Багато мільйонів років тому в зневоднених районах Південної Європи та Північної Африки почала зростати арганія - дерево, здатне покрити широким масивом цілі гектари пустельних земель. Сьогодні, щоправда, це дерево росте лише на південному заході Марокко. Як інтродукована рослина зустрічається в Іспанії: як на європейській частині держави, так і на Канарських островах.

Але чим арганія заслужила, що їй присвячений окремий день в екологічному календарі?

Арганія здатна виживати в найпосушливіших місцях африканської пустелі, за рахунок потужної кореневої системи, яка досягає глибини 30 метрів. Коло крони не менш значне – до 15 метрів. Крім того, це дерево довгожитель. Вік 200 років ще межа йому, відомі екземпляри, вік яких налічує 400 років.

Дерево є надзвичайно стійким до суворих природних умов, що робить його неймовірно цінним для екологічної стійкості.

На вигляд кострубате, на дотик – колюче, листя дрібне, всього 2-4 см. Тому і повна назва – арганія колюча.

У Марокко утворює рідкісні ліси на південному заході країни, які займають до 7 % від загальної площі лісів у країні; ці ліси мають важливе значення з погляду недопущення опустелювання та ерозії грунтів. Арганові ліси нині покривають близько 8280 км² Марокко і охороняються в Аргановому біосферному заповіднику під егідою ЮНЕСКО.

Квіти маленькі, з п'ятьма блідими жовто-зеленими пелюстками; цвіте у квітні один раз на два роки, бо плоди дозрівають протягом року.

Плоди завдовжки 2-4 см і 1,5–3 см шириною. Мають товсту гірку шкірку, під якою лежить соковитий перикарп із приємним запахом, але неприємним смаком. Всередині розташований дуже міцний горішок, який містить одну (іноді дві або три) невеликих багатих олією насінини. Зрілі плоди збирають в червні-липні наступного року, коли вони стають чорними і сухими.

Поки цього не станеться, за аргановими плантаціями доглядають наглядачі, і не допускають кіз до дерев. Права на збір плодів контролюються законом і сільськими традиціями. Рештки горіхів після збирачів доїдають кози.

Особливі стосунки між козами та Арганією. І виглядає це фантастично і смішно, козочки, що пасуться на дереві…

Для жителів Марокко це дерево є джерелом олії, яку добувають з насіння. Також арганія є  джерело корму для тварин. Деревина арганії тверда та важка, тому дерево ще називають залізним деревом. З деревини роблять пиломатеріали, вона використовується як паливо у берберському суспільстві.

Арганову олію виробляють кілька жіночих кооперативів у південно-західній частині Марокко. Традиційна технологія отримання олії важка та трудомістка.  Спершу треба видалити м'якуш (який використовують на корм тваринам),  потім лущити міцні горішки між двома каменями. Потім видаляють насіння і злегка обсмажують його. Цей етап є важливим, так як надає олії характерного горіхового аромату.

Підсмажене насіння арганії розмелюють у кам'яному роторному ручному млині з невеликою кількістю води у пасту. Потім цю масу стискають руками до виділення олії. Шрот, який ще містить багато олії, йде на корм тваринам. Отриману таким чином олію можна зберігати і використовувати протягом 3-6 місяців. Потім знову добувають свіжу олію по мірі необхідності для сім'ї, із запасів горіхів, які неушкоджені можуть зберігатися до 20 років.

Для отримання 1 л олії арганії треба переробити вручну 80 кг плодів!

Останнім часом все більшого поширення набуває сухий метод пресування. Він дає більше олії, яка йде на реалізацію, зберігати її та використовувати можна до 12-18 місяців після добування.

Олія арганії містить до 80 % ненасичених жирних кислот, багато незамінних жирних кислот. Серед них олеїнова кислота, пальмітинова, стеаридинова,  лінолева та міристинова кислоти. Олія арганії  більш стійка до окислення, ніж оливкова олія.

Арганова олія використовується для просочення хліба, приготування кус-кусу, салатів та іншого подібного використання.

Арганова олія входить як складова разом з олією мигдалю та арахісу до алмоу – олії для хліба, яка іноді підсолоджується цукром або медом.

Олія не смажених горішків традиційно використовується як засіб для лікування шкірних захворювань, також стала улюбленим додатком європейських виробників косметики.

Арганова олія продається в Марокко як предмет розкоші. Зараз нею все більше цікавляться виробники косметики в Європі. Раніше купити олію за межами Марокко було важко, але з 2001—2002 року вона стала популярним продуктом в Європі та Північній Америці.

Ціна арганової олії (40-50 доларів США за 500 мл) за вартістю може зрівнятися з чорною ікрою, трюфелями або устрицями.

В Україні кондиціонер для собак Organissime 250мл коштує 541 грн.

У виробництві арганової олії та торгівлі нею задіяно близько 3 млн місцевих жителів, що становить маже 10% всього населення країни.

Зараз Марокко може поставляти близько двадцяти тисяч літрів олії арганії на рік, проте цього недостатньо, щоб задовольнити потребу населення світу.

Окрім Марокко, культивування арганового дерева та виробництво арганової  олії здійснюється в Ізраїлі: на плантаціях у долині Арава та в пустелі Негев. У кібуці Кетура з 1980-х років проходить експеримент із одомашнювання арганії.

Важливість арганового дерева та його побічних продуктів отримала значне визнання, коли у 1988 році ЮНЕСКО оголосила райони вирощування арганового дерева біосферним заповідником “Арганарія”.

Крім того, у 2014 році традиційні методи виробництва арганової олії були внесені до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Ці визнання підкреслюють глобальну важливість збереження цього унікального дерева та його культурної спадщини.