Петро Мах народився в селі Корхів Білгорайського повіту Люблінського воєводства (Польща) 25 травня 1934 року. У квітні 1941 року батько поета трагічно загинув від рук польського шовініста і мати Анастасія Дмитрівна взяла на себе весь тягар утримання сім’ї. У 1944 році сім’я внаслідок депортації опинилась у голодному Мелітополі Запорізької області, а невдовзі переїхала на Волинь.

Навчався у Підгаєцькій семирічці, у Луцькій середній школі № 1. Закінчив українське відділення філологічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка.

Професійну діяльність розпочав у 1956 році у редакції обласної газети «Радянська Волинь» як завідувач відділом культури і шкіл, заступник редактора. В 1958 році побачила світ його дебютна збірка поезій «Перші промені». В університеті керував літературною студією «Франкова кузня». У 1964 році буй звільнений за ідеологічними мотивами. Протягом 1965-1967 років працював виїзним редактором видавництва «Каменяр» по Волинській та Рівненській областях.

Більш як десять років займався вільною творчою діяльністю і друкував статті в газетах та журналах України під псевдонімом Петро Орленко. У галузі дитячої літератури Петро Мах видав книгу про маловідомі сторінки біографії Лесі Українки – «Гостини в матері» («Веселка»,1971 рік). У 1998 році видавництво «Надстир’я» видало збірку поезій для дітей «Ластів’ятко».

У 1980 році очолив новостворену Волинсько - Рівненську організацію Спілки письменників України. Петро Мах стояв біля витоків багатьох громадських організацій («Конгресу інтелігенції Волині», «Просвіти», «Товариства книголюбів»). У 1989 році був обраний головою крайової організації «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

Був у співдружності з композиторами Анатолієм Пашкевичем, Віктором Герасимчуком, Борисом Буєвським, Богданом Янівським, Валерієм Мареничем та іншими створив ряд популярних пісень, зокрема «Ожини», «Вишивала мати зозуленьку…», «Лесина казка», «На білих крилах рушників», «Сповідь Сивого Клена» та «Ген на узліссі хрест мовчить…», «Мавки».

Пісня «Ожини»

https://www.youtube.com/watch?v=hVfSNjVATqA

Захоплювався Петро Мах і освоєнням такого різновиду поезії, як пастелі. Після опублікування в журналі «Дніпро» схвально відгукнувся про них Максим Рильський. Малюнки словом (ритмізована поезія) — це «біографія життя нашого», як висловився про творчі пошуки Петра Маха Олесь Гончар. У своїй поезії він звертається до усіх тих тем, які споконвіку хвилювали митців і складали основу будь-якої поетичної творчості, серед них любов до Батьківщини та рідної природи, віра в духовну силу свого народу, філософські роздуми над призначенням людини на землі, оспівування глибокого кохання. До якої б теми не звертався Петро Мах, він вносив до неї власний авторський стиль, свій світогляд, оригінальну та яскраву образність. Академік Микола Жулинський сказав про Петра Маха: «Це — поет затаєної печалі».

Національному відродженню незалежної України, духовному розвитку суспільства, утвердженню правди і волі на землі Дніпровій присвячені книги «На білих крилах рушників», «Христос воскрес — воскресне Україна!», «Ластівка із крилами журби», «Корогва».

Петро Мах є автором книг «Перші промені» (1958); «Поезії (1960); «Пісня кленів» (1965); «Віра Глод» (196б); «Поклін Джоконді» (1968); «Вікна» (1971); «Гостини в матері» (1971); «Козацькі могили» (1972); «Світанкові роси» (1973); «Сонце в долонях» (1977); «Вруна» (1978); «Посвіт» (1979); «Меморіал Вічної Слави в Луцьку» (1980); «Плеса» (1981); «Крайполе» (1984); «По ту сторону дощу» (1985); «Светёлка» (1986); «Пастелі» (1988); «На орбіті дружби» (1988); «Дикий брід» (1990); «Ластів’ятко» (1998); «Христос воскрес — воскресне Україна!» (1999); «На білих крилах рушників» (1998); «Ластівка із крилами журби» (2004); «Корогва» (2008); «Ганнусина стежка» (2009); «Крайполе» (2009). Твори перекладалися різними мовами. Друкувався в антологіях поезії в Польщі, Румунії, Болгарії, Чехії, Словаччині.

Поет, прозаїк, публіцист Петро Мах був лауреатом обласних мистецьких премій імені Олександра Гаврилюка та Агатангела Кримського, всеукраїнської літературної премії «Благовіст», почесним професором Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Нагороджений Відзнакою Президента України, іменною медаллю уряду, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України, почесною медаллю НСПУ (член спілки з 1963 року). 3 25 травня 2009 року — почесний громадянин м. Луцька.

В його житті були злети і падіння, заздрощі та ревнощі побратимів по перу, міфи щодо особистого, приватного та професійного, громадського життя, в яких дивовижно перепліталися правда і вигадка.

Власний закон свого життя Петро Петрович Мах виконав достойно. Його слово і досі тече повноводно для всіх шанувальників його таланту.

Помер Петро Петрович Мах 17 березня 2011 року.