09:09 «Нові імена на карті м. Бахмут» | |
Центральна міська бібліотека продовжує цикл публікацій «Нові імена на карті м. Бахмут». Він присвячений особистостям, чиї імена з’явились у назвах вулиць міста згідно з Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 2016р. № 984-VIII. «Про перейменування окремих населених пунктів та районів». Так склалося, що не всі ми знаємо тих людей, на честь яких перейменовано вулиці міста. Тож ці публікації, сподіваємось, допоможуть заповнити прогалини у наших знаннях про свій рідний край та його діячів. Новгородцев Павло Іванович – видатний юрист – правознавець, філософ, історик, громадський і політичний діяч, представників лібералізму. На його честь перейменовано вулицю Ф. Дзержинського.
У 1902 році захистив докторську дисертацію в Петербурзькому університеті. Був професором Московського університету по кафедрі енциклопедії права і історії філософії права,викладачем на Вищих жіночих курсах (з березня 1915 року — професор), співпрацював в журналі «Питання філософії і психології», В 1906 р. став депутатом I Державної Думи від рідної Катеринославської губернії. З 1904 року П. І. Новгородцев був членом ради Союзу Визволення, в 1905 році вступив до конституційно-демократичної («кадетської») партії. Після розпуску думи в числі багатьох інших депутатів підписав «Виборзьку відозву» від 10 липня 1906 року і був засуджений за ст.129, ч.1, п.п.51 і 3 Кримінального Уложення і провів три місяці в тюремному ув'язненні. Після звільнення відійшов від активної політичної діяльності, зосередившись на науково-викладацькій роботі. У 1907 році Павло Іванович Новгородцев став директором (першим ректором) щойно утвореного Московського комерційного інституту, який очолював до 1918 року, і як професор читав лекції з філософії. П. І. Новгородцев був вельми вимогливим і суворим, але здобув любов і повагу і з боку товаришів по службі, і з боку студентів. У нього був дар об'єднувати людей. Він створив в середовищі викладачів і студентів дух солідарності та відданості факультету. У 1911 році разом з групою інших професорів П.І. Новгородцев залишив Московський університет на знак протесту проти політики Міністерства народної освіти щодо вищої школи. У роки Першої світової війни він був співробітником Всеросійського союзу міст і московським уповноваженим Особливої наради по паливу. Після Лютневої революції 1917 знову був обраний професором Московського університету, став членом-засновником "Ліги російської культури" і її Тимчасового комітету в Москві. Обраний знову до складу ЦК кадетської партії, П. Новгородцев зайняв виразно антиреволюційну позицію, вважаючи за необхідне встановлення військової диктатури для запобігання державної катастрофи. В 1918 році разом з С.М. Булгаковим, Н.А. Бердяєвим та ін. Павло Новгородцев публікує збірник «З глибини», присвячений дослідженню причин російської революції і необхідності зміни принципів світогляду інтелігенції. Свій погляд на події, що відбуваються, Павло Іванович висловлює в статті «Про шляхи і завдання російської інтелігенції». Однак тираж збірки новою владою був конфіскований як контрреволюційна література. На захисті дисертації свого учня І.А. Ільїна Новгородцев П.І. був попереджений про підготовку арешту, про обшук і засідку на квартирі, і завдяки цьому уникнув арешту. Після кількох тижнів перебування в підпіллі Павло Новгородцев перебрався в розташування білих армій і фактично очолив роботу кадетської партії. У жовтні 1918 виїхав на Південь. Співпрацював з А.І. Денікіним і Врангелем. У 1920 році через хворобу емігрував до Німеччини, жив і працював у Берліні. У 1921 році переселився до Праги. Але головним приводом для еміграції послужили події, що відбувалися в Росії. Новгородцев П.І. рішуче не прийняв революцію, не поділяв її ідей, а зміни, які відбувалися в країні, вважав згубними для неї. У 1921-1922 рр. читав лекції в Ахенській технічній школі. П.І. Новгородцев - засновник і декан факультету Російського юридичного інституту в Празькому університеті. Брав активну участь в діяльності Російської академічної групи в Празі і створенні Російського національного університету. Помер 23 квітня 1924 у Празі. Похований на Ольшанському кладовищі. Павло Новогородцев був прихильником ідеї правової держави, обґрунтовував підпорядкованість держави праву. Підкреслював, що суспільний прогрес незмінно веде до появи правової держави. Особливе місце в системі прав, за Новгородцевим, має займати право на гідне людське існування. Гадав, що метою суспільного розвитку має стати «благодатне просвіта душ». Його ідеї та погляди актуальні і сьогодні. Павло Новгородцев – автор багатьох робіт з права та філософії.
Джерела: Повнотекстові роботи П.І. Новгородцева представлені на сайтах: Новгородцев П.И. Введение в философию права: кризис современного правосознания. Режим доступу - https://web.archive.org/web/20060617075559/http://www.auditorium.ru/books/988/ https://biblioclub.ru/index.php?page=author_red&id=208 Детальніше про Павла Новгородцева можна дізнатись тут: Новгородцев, Павел Иванович. Режим доступу – Новгородцев Павло Іванович. Режим доступу - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%86%D0%B5%D0%B2_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 https://gorod.dp.ua/tema/persons/?pageid=2374 https://pravo.hse.ru/constlaw/constitutionalists/novgorodcev
| |
|
| |
| Всього коментарів: 1 | ||
| ||
