Знову до вашої уваги цікаві українські слова та діалекти, які не кожен знає. Мова піде про бордача та рискаля.

Бордач - діалектична назва сокири (Хмельниччина).

Дійсно, серед бойових сокир наших предків була сокира «бородач». Особливістю такої сокири (топора, від праслав. тoporъ) є лезо у вигляді півмісяця, з прямою верхньою гранню, з відтягнутим донизу лезом – «бородою». Гострий скол сокири забезпечував дуже сильний удар, що прорубував обладунки супротивника. Частіше за все «бородач» був важким і мав довге руків’я. Для стягнення вершника з коня та пробивання обладунку деякі бородачі мали на обусі міцний довгий шип або гак. Сокири з «бородою» деякі дослідники вважають специфічною скандинавською зброєю. Але «бородачі» були широко поширені у Давній Русі, де вони використовувалися пішими воїнами.

Схематична будова «бородатої» сокири: 

1. Залізня
2. Руків’я
3. Носок
4. Лезо
5. Борода
6. Полотно
7. Шийка
8. Провушина
9. Обух

Рискаль (діал.), або  роска́ль, горóдник, застаріле – штик – за́ступ. Це різновид лопати, що використовується переважно для копання, має пряме лезо, часто загострене. Характерною ознакою заступа є загнута під майже прямим кутом верхня частина металевого леза, на яку при копанні наступають ногою («заступають») для створення тиску на лезо. Держак заступа іноді називають «заступи́лно».

Взяла [мама] рискаль і копає [бараболю], раз попри раз корчі розриває (Стеф., І, 1949, 95).

- Обійдемось! - озвалася Христя Кавунова. - Он машина в нас! До неї ні рискаля, ні лопати не треба (Кучер, Трудна любов, 1960, 89).