Найавторитетніший педагог ХІХ ст., основоположник наукової педагогіки й народної школи, автор праць з теорії та історії педагогіки, який першим поставив виховання на наукове підґрунтя, поєднавши педагогіку з психологією та іншими науками про людину, створив підручники для початкового навчання «Рідне слово» та «Дитячий світ», розробив програму педагогічної освіти, проект учительської семінарії, розвинувши та вдосконаливши методику початкового навчання, високо підніс суспільне значення вчительської праці.

Костянтин Дмитрович Ушинський народився 19 лютого 1824 р. у с. Богданка на Новгород-Сіверщині (за іншими даними, в м. Тулі), у сім'ї дрібнопомісного дворянина. Дитячі й ранні юнацькі роки К. Ушинський провів в Україні, у маєтку батька, в урочищі Покровидина, на мальовничому березі ріки Десни, поблизу міста Новгорода-Сіверського Чернігівської губернії.

Україна увійшла в розум, плоть, душу та серце майбутнього педагога. У цьому першорядну роль відіграла, звичайно, його мати, яка сама керувала початковим навчанням сина, ввела його у світ українства, пробудила в нього допитливість, інтерес до читання, прищепила любов до України.

І хоча К. Ушинський писав свої праці російською мовою, бо так склалися обставини його життя, та й українська мова була під суворою царською забороною, але він належить до плеяди славетних українських педагогів, належить Україні, з якою завжди був кровно і духовно зв'язаний.

Міцний фундамент знань і шанобливе ставлення до науки дало К. Ушинському навчання в Новгород-Сіверській гімназії (першій гімназії в Лівобережній Україні).

У1840 р. К. Ушинський вступив до Московського університету на юридичний факультет.

У 1844 р. блискуче закінчивши університет К. Ушинський був залишений там на два роки для підготовки до професорської діяльності.

З 1846 р. працював на посаді професора Ярославського юридичного ліцею, звідки 1849 р. був звільнений за демократичний напрям лекцій.
Довгий час К. Ушинський був змушений служити урядовцем у Міністерстві внутрішніх справ, виконуючи роботу, яка не задовольняла його ні морально, ні матеріально.

У 1854 р. К. Ушинський влаштувався на посаду вчителя, а потім інспектора Гатчинського сирітського інституту, де значно поліпшив навчально-виховну роботу.

З 1852 р. співпрацював у педагогічних часописах «Журнал для воспитания» та «Русский педагогический вестник». У першому з них він у 1857 р. опублікував свої статті «Про користь педагогічної літератури», «Про народність у громадському вихованні», «Три елементи школи», «Шкільна реформа в Північній Америці» та ін.

Наприкінці 1859 р. К. Ушинського було призначено на посаду інспектора класів Смольного інституту шляхетних дівчат, де панували мертвотна атмосфера і страшенна зашкарублість. Долаючи великі перешкоди можновладців, педагог перетворив його в пристойний навчально-виховний заклад, запропонувавши новий навчальний план, додатковий дворічний педагогічний клас, залучивши до роботи талановитих педагогів.

Одночасно він продовжував вести активну літературну й громадську діяльність. Склав хрестоматію «Дитячий світ» (1861 р.), редагував «Журнал Министерства народного просвещения».

У 1862 р. К. Ушинський одержав довгострокове відрядження до Швейцарії, що тривало 5 років. Учений-патріот і на чужині проводив напружену наукову роботу. Склав книжку для читання «Рідне слово» (1864 р.), написав статтю «Педагогічна подорож до Швейцарії», підготував до друку два томи фундаментальної праці «Людина як предмет виховання» (1868 р.), зібрав матеріал до третього тому цього унікального твору.

У 1867 році К. Ушинський повернувся до Росії. Постійні переслідування остаточно підірвали здоров’я видатного педагога. За порадою лікарів він поїхав до Криму лікувати хворі легені. Згодом вирішив остаточно оселитися в Києві. Але невдовзі його спіткало важке горе. На полюванні через нещасний випадок загинув старший син, вісімнадцятирічний  Павло.

Після тяжких страждань здоров’я К. Ушинського знову погіршало. Лікарі наполягали на ще одній поїздці до Криму. По дорозі він змушений був через хворобу зупинитися в Одесі, де й помер 23 грудня 1870 р. Поховали його в Києві, над Дніпром, на території Видубецького монастиря.
Недовгим, але яскравим був життєвий шлях цієї людини, яка залишила творчу спадщину, що переживе віки. На ідеях «учителя учителів» ґрунтується сучасна, в тому числі й українська педагогіка.