28 листопада виповнюється 140 років від дня народження австрійського письменника, критика, автора численних белетризованних біографій Стефана Цвейга (1881-1942).

Стефан Цвейг належав до того покоління європейських письменників, літературна популярність яких почалася разом з XX століттям. Цвейг займає значне місце у світовій літературі як талановитий письменник, і особливо як письменник, що стоїть біля витоків жанру романізованої біографії. Він є яскравим представником австрійської літератури поряд з Кафкою, Музілем, Додерером.

 Цвейг до кінця життя залишився гуманістом, антифашистом. Він проповідував філософію розумності, неприйняття війни, йому були дуже близькі космополітичні погляди, довгий час Цвейг вважав себе громадянином усього світу, тому з болем і розчаруванням дивився на бійню між своїми європейськими «братами». Віра в людину, в моральність і чистоту все його життя були його релігією. 

 Цвейг пережив багато чого в своєму житті, і, треба віддати йому належне, пережив з гідністю. Він залишився вірним собі до кінця, незважаючи на розчарування останніх років. Навіть у складні часи Цвейг продовжував свою письменницьку працю, написавши і видавши величезну кількість найцікавіших новел, романів і біографій. Він боровся, як міг, за свої переконання, та коли Цвейг зрозумів, що боротьба марна, він пішов, покінчивши життя самогубством. Але його твори продовжують служити його переконанням, його справі. У центрі його творів - людина. Пройняті психологізмом, роботи Цвейга вчать приймати людину такою, якою вона є, з її слабкостями і з її силою, вчать замислюватися, що рухає людиною, коли вона чинить так, а не інакше, вчать відчувати і проникати глибше в душі людей.