Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає.

А біль чужої нам війни,

В душі чомусь не замовкає.

15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 35-я річниця виведення військ з Афганістану. Ми відзначаєо цей день відповідно до Указу Президента України від 11.02.2004 р.

Це день пам’яті про сумнозвісні події війни в Афганістані, вшанування усіх воїнів-інтернаціоналістів, кому довелося виконувати військовий обов’язок на території інших країн.

Після Другої світової війни військові Радянського союзу брали участь у більш як 20 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16-ти держав, що тривалий час замовчувалося радянським керівництвом. Але інтервенція до Афганістану була винятковою – і за масштабами, і психологічними наслідками.

Час непідвладний викреслити з нашої пам’яті приклади мужності і вірності військовому обов’язку синів своєї Батьківщини, які з честю виконали свій військовий обов’язок, стали гідним прикладом  людської гідності та героїзму. Нині ми віддаємо данину поваги воїнам, які виконали свою непросту місію Афганістані.

Афганська війна продовжувалася з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року.

За понад дев’ять років в Афганській війні взяли участь від 620 тисяч до 1 мільйона радянських силовиків – військовослужбовців, прикордонників. Із них понад 160 тисяч були українцями. 2 378 із них загинули. Однак, у книзі “Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України” містяться дані про 3 087 загиблих українців. Якщо говорити по областях, то найбільше втратила Донеччина – 296 осіб. Далі йдуть Харківщина (220), Дніпропетровщина (218), Одещина (177), Крим (166), Луганщина (161). Серед загиблих був і генерал-українець – уродженець Радомишля Петро Іванович Шкідченко, який загинув у збитому гелікоптері Мі-8 у січні 1982 року. Його син Володимир Шкідченко – генерал армії України, був міністром оборони України з 2001 до 2003 рік. Понад 8 тисяч українців дістали поранення, більше половини з них (4 687) залишилися на все життя інвалідами. Ще від 60 до 72 українців, за різними даними, вважаються зниклими безвісти. Або тими, хто потрапив у полон і не повернувся з нього.

Афганістан… Уже більше 40 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни. А як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. Тисячі кадрових військових, командирів десантних, інших родів сухопутних військ та льотних частин, медичних формувань гинули в тому пеклі, залишаючи матерів, дружин, дітей. Сотні, тисячі офіцерів, вірних своєму військовому обов’язкові, залишили місце своєї служби пораненими, покаліченими або в цинковій труні..

За кожним воїном – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки,  складали екзамен на зрілість, мужність і гідність.

З м. Бахмут на афганську війну теж пішло чимало солдат. 20 з них повернулися в "чорних тюльпанах" - так називали літаки, які везли на батьківщину найстрашніший вантаж - "вантаж - 200".

Пам'ятник воїнам-афганцям встановлено в 1992 році в Західному мікрорайоні в сквері на розі вулиць Чайковського та Польовий. Автор - скульптор П. Никончук. Присвячений воїнам-інтернаціоналістам, уродженцям Артемівська та Артемівського району, які загинули в Афганістані. На двох гранітних плитах вибиті їх імена: Проказине А.В., Ванін О.Л., Музика А.В., Кислицин А.В., Мазур Н.Е., Куроптев В.В. Овчаренко І.І., Беспалов В.Г., Гайдаров А.П., Карасюк А.В., Годований С.М., Крамчанінов С.Б., Олешко М.П., ​​Стецюра І.В., Горобець А .В., Снєгірьов С.Н., Друпп А.В., Шаповалов Г.В., Кисиленко С.В., Голубничий А.Є.

З кожним роком історія віддаляє нас від років Афганської війни, але час непідвладний викреслити з нашої пам’яті приклади мужності і вірності синів своєї Батьківщини, які з честю виконали свій військовий обов’язок, стали гідним прикладом людської мужності та героїзму.

Чимало тих, хто пройшов Афганську війну, згодом зробили неоціненний внесок у розбудову національних Збройних сил України. Брали участь у миротворчих операціях нашої держави в “гарячих точках” планети, а з 2014 року героїчно захищають Україну