Одним з найменших птахів нашої країни є корольки, або золотомушки (лат. - Regulus Regulus). Дрібні лісові птахи, що за зовнішнім виглядом нагадують синиць або вівчариків. В Україні мешкає золотомушка жовточуба та золотомушка червоноголова.

Відмінна особливість цього птаха — яскрава золотисто-жовта смужка на темряві, «корона», завдяки якій птах придбав свою наукову назву. Англійсько пташка  зветься  goldcrest – золотий гребінь. Українською - корольок жовточубий, переважно - золотомушка, мабуть, того, що пташка маленька, як муха, і золота, бо смужка золотиста.

Дорослі птахи золотомушки жовточубої  – самки та самиці – схожі між собою, тільки у самиці немає цього золотисто-жовтого або жовтогарячого пасма на тім'ї. Зверху птах оливково-зелений, низ білуватий, з легким бурим відтінком; на покривних перах крила дві вузькі жовтуваті смужки. У молодого птаха на голові немає жовтого, жовтогарячого та чорного кольорів.

Золотомушка - дуже рухлива пташка, що постійно перепурхує з однієї гілки на іншу, часто зависає на тонких гілочках  вниз головою. Як правило, тримається у верхній частині крони дерев і малопомітна із землі.

Має кулясту статуру з дуже коротким хвостом, короткою шиєю і великою головою. Довжина тіла 9-10 см, розмах крил 15-17 см, маса 4-8г. Дзьоб тонкий і короткий, з невеликим гачком на кінці. Ніздрі прикриті дрібним пір'ям або шкіряною складкою. Ноги та пальці тонкі, з вигнутими кігтями та пристосовані для пересуванню по тонких гілках та навіть листям чи голкам сосни.

В Україні гніздиться в Поліссі, Карпатах та Кримських горах; мігрує і зимує на всій території країни.

Гніздо майже кулясте (кілька сплюснуте з боків), підвісне, добре замасковане в гілках, що звисають, на відстані 1,5—2 м від стовбура і на висоті від 3 до 15 м (найчастіше 6—8 м) від землі. Такі гнізда практично недоступні для хижаків.

Будують гніздо обидва птахи протягом трьох тижнів, хоча більшу частину роботи виконує самець. Зовнішні стінки виготовляються з різноманітного рослинного матеріалу - шматочків зеленого моху, лишайника, стеблинок трав, папороті, гілочок ялини, верби та осики. Весь цей матеріал склеюється великою кількістю павутиння. Зсередини гніздо викладено вовною, пір'ям, рослинним пухом і дрібними шматочками берести. Внутрішній простір гнізда дуже тісний - пташенята сидять у ньому, притиснувшись один до одного і при цьому іноді на двох ярусах.

Після вилуплення самка ще протягом тижня безперервно перебуває у гнізді, обігріваючи потомство. У цей період, як і під час насиджування, корм у гніздо приносить тільки самець, а пізніше працюють обоє батьків. У віці 17-22 днів пташенята залишають гніздо і сидять рядком на гілці, а через кілька днів починають потихеньку перелітати. Протягом тижня дорослі птахи підгодовують їх, поки ті стають повністю самостійними. Ще нельотні пташенята, що випали з гнізда, намагаються по стовбуру забратися наверх, чіпляючись за нерівності кори і видаючи гучний писк — батьки годують їх на місці.

Маленькі золотомушки – справжні ненажери. Впродовж дня їхні батьки прилітають до гнізда з кормом до 400 разів.

Живляться золотомушки переважно тваринною їжею — дрібними безхребетними (павуки, комахи, їхні яйця, личинки та лялечки), яких збирають у кронах дерев, часто на найтонших гілках, недоступних іншим, більшим за розміром птахам. Рідше поїдають насіння дерев. На землі шукають їжу рідко. До раціону входить велика кількість шкідливих комах. За рік пташка поїдає від 8 до 10 мільйонів шкідливих комах. Тому ці пташки – справжні санітари лісу, і є дуже корисними.

Внаслідок малого розміру та високої швидкості обміну речовин золотомушки змушені постійно перебувати у пошуку корму, навіть під час демонстративного співу чи будівництва гнізда. Усього за 12 хвилин голодування жовтоголовий король може скинути до третини своєї ваги, а менше ніж за годину померти з голоду.

Протягом холодної зимової ночі вони можуть втратити до 20% ваги.

По закінченні гніздового періоду та взимку молоді та дорослі птахи збираються в зграйки, часто змішані з блакитною синицею, московкою, буроголовою гайкою, пищухою, піночками та іншими дрібними птахами, і кочують у пошуках корму. Ці змішані зграї забезпечують птахам більший успіх у пошуку їжі та меншу конкуренцію на відміну від годівлі поодинці. Також було помічено "ігри" серед досить дорослих злітків. В цих іграх можуть брати участь 4-6 злітків.

Середня тривалість життя королька становить 2 роки, а максимально відомий вік пташки зареєстрований біля Данії — 5 років і 5 месяцев.

Основний хижак золотухи — яструб-перепелятник. На них також полюють мерліни, бурі та вухаті сови. Вважається, що нестабільні моделі польоту та тремтливі рухи золотомушки — це маневри ухилення, які допомагають їм уникати хижаків.

Загрозливими чинниками для золотомушок є вирубка лісів та антропогенне знищення комах внаслідок застосування хімікатів. Для збереження цього виду необхідне природовідповідне ведення лісового господарства, збереження лісів від туристичного та господарського навантаження. Золотомушка жовточуба охороняється Бернською та Бонською конвенціями.

Золотухи вразливі під час суворих зим. Популяції можуть швидко скорочуватися за один сезон і можуть знадобитися роки, щоб відновитися. У них також надзвичайно високий рівень смертності дорослих особин. Тим не менш, вони мають широкий, великий ареал і оцінену чисельність популяції до 200 мільйонів птахів.

Золотомушки існують на планеті дуже давно - скам'янілі рештки викопного виду Regulus bulgaricus  знайдені поблизу села Виршец на північному заході Болгарії, у ранньоплейстоценових відкладеннях Болгарії, що датуються віком 2,6-1,95 млн років, описано

Золотомушка жовточуба є національним птахом Люксембургу.

В матеріалі використані оригінальні фотографії фотографа Олександра Захарова, зроблені на Хмельничиині у 2024р.

Переглянути відео з золомушкою можна за посиланням -

https://www.youtube.com/watch?v=2aUijeCzDtc

Goldcrest Золотомушка – спів https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=79tfmUQ4-VI