4 жовтня відзначив своє 65-річчя український письменник, перекладач, майстер детективного жанру Леоні́д Григо́рович Кононо́вич. 

Він народився 4.10.1958 року в селі Красилівка Ставищенського району на Київщині. В 1975 році вступив до філологічного факультету Київського університету, звідки був відрахований за «небажання вивчати історію КПРС».

В 1978 був заарештований органами КДБ за розповсюдження правозахисної літератури (самвидаву). В листопаді того ж року отримав офіційне попередження від обласного управління КДБ за ст. 62 ч.1 Карного кодексу (розповсюдження націоналістичної літератури). З

 1981 по 1985 навчався на філологічному факультеті Київського педінституту іноземних мов імені Горького, звідки знову був відрахований «за негативний вплив на молодіжний колектив». З 1991 по 1996 рік працював у приватній охоронній компанії «Сейкен ЛТД». З 1996 по 2001 рік займався підприємницькою діяльністю. Cамотужки здобував освіту та вчив французьку мову.

Літературною діяльністю почав займатися на початку 80-х років минулого століття. Спочатку це були переклади – дебютував перекладом новели Андре Вермсера «Неждана зустріч» в газеті «Літературна Україна» в 1984р.

Ранній Леонід Кононович є автором екзистенційної прози, яку відмовлялись видавати у ті часи (сер. 80-х років). Тому книжка цієї прози вперше побачила світ лише у 2004 році (новела «Повернення», мікророман «Зимова казка»), а 2008 року – друге доповнене видання «Повернення» (новела «Повернення», мікророман «Зимова казка» та новела-есе «Дерево»). Це проза, у якій переплелися проблеми самоідентифікації особистості, втраченого зв’язку поколінь, пошуки змісту у буденності. Радіо-п’єса за книжкою мала великий успіх у радіослухачів і кілька разів на їх замовлення повторювалась на українському радіо.

У 1993р. Леонід Кононович публікує у часописі «Сучасність» роман «Я, зомбі» — перший якісний український іронічний кримінальний роман, який викликав шалену цікавість у читачів і був відзначений премією «Благовіст».

За цим послідували романи "Мертва грамота" (2001), "Кайдани для олігарха" (2001), "Феміністка" (2002), і "Повернення" (2003). Ці книги принесли письменникові славу "батька сучасного українського кримінального роману", хоча всі вони пройняті жорсткою іронією і далеко не завжди вписуються в канони жанру.

Василь Герасимюк, поет, радіоведучий, так відгукнувся на роман «Повернення»: «Коли у 2004 році я прочитав «Повернення», то був вражений – у ті часи ми навіть уявити собі не могли, що може існувати така українська проза...»

Загалом за кілька років Кононович написав більше 10 таких романів і 2003 року «проставив на цьому крапку». Стійкий стереотип про те, що якісний український кримінальний роман неможливий, було зламано...

У 2004 році Леонід Кононович вразив українського читача романом «Тема для медитації». Журналістам довелось шукати нових означень для жанрової характеристики цього роману, оскільки нічого подібного в українській літературі досі не було. Так з’явився термін посткатастрофна проза (Микола Скиба). Роман отримав цілу низку схвальних рецензій, спровокував гострі дискусії в пресі не лише щодо самого роману, але й щодо того, хто і як пише про цей роман. «Тема для медитації» стала темою для безкінечних обговорень на Інтернет форумах.

Цей роман став в Україні «Книгою року – 2005», висувався на Шевченківську премію, отримав премію імені Григорія Косинки (2009). Входить до списку найкращих українських книжок, які варто прочитати кожному.

Богдан Логвиненко, головний редактор Інтернет видання «СУМНО» писав  - «Цією рецензією я вирішив поламати стандарти нашого сайту на міні-рецензії. Книга Леоніда Кононовича дуже змінила мій світогляд, якщо не зламала його взагалі... Я пережив цей твір, я пережив його разом з головним героєм, бо це неймовірне творіння, аналогів якому я не зустрічав ні в сучасній, ні в літературі, яку називають класикою. Це нереальний роман про реальні події, написаний реальною людиною...»

Василь Герасим’юк - «Тема для медитації» доводить, що можна писати без викаблучувань, без спецефектів, але це потребує спалених нервів, концентрації потужних зусиль...

Цікавий огляд роману можна послухати на Ютуб – каналі «Літогляд» за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=ana8DXLeOSI  «Леонід Кононович — «Тема для медитації».

2016 року у видавництві "Фабула" вийшов останній на сьогодні роман письменника "Чигиринський сотник", який одразу став «Книгою року» за версією Держтелерадіо України. 2019 року Леоніда Кононовича було висунуто на Шевченківську премію в номінації "Література".

Одночасно з літературною працею з середини 90-х Кононович активно займається перекладами з французької, за що був відзначений стипендіями та премією Посольства Франції. В його перекладах українською були видані: Сартр, Камю, Екзюпері, Дюркгайм, Бодріар, Бланшо, Екзюпері та ін.

Ось що казав Олег Білий, доктор філологічних наук: «Бодріярові пощастило, так само як пощастило і читачеві. Адже переклад здійснив... Леонід Кононович».

Леонід Кононович пише і для дітей – книжка так і називається «Леонід Кононович про Жанну д'Арк, Джордано Бруно, Джека Лондона, Рабіндраната Тагора, Богдана-Ігоря Антонича», яка вийшла в серії «Життя видатних дітей»).

Роман «Пекельний звіздар», написаний у жанрі фентезі, розрахований на підлітків віком 10-15р.  Читати онлайн - https://readli.net/pekelniy-zvizdar/

Тим, хто зацікавився творчістю цього письменника, радимо переглянути документальний фільм «КОНОНОВИЧ Леонід: Медитації про життя | 15 хв у Стайнях» за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=vWbjupyPD7s

Більше про життя та творчість письменника можна прочитати тут- https://chytomo.com/leonid-kononovych-majster-hibrydnykh-zhanriv/

Читати твори письменника онлайн - https://chtyvo.org.ua/authors/Kononovych_Leonid/

https://knigogo.com.ua/chitati-online/chygyrynskyj-sotnyk