Кервуд Джеймс Олівер

12 червня відзначається 145-річчя від дня народження відомого письменника, натураліста, мандрівника, захисника природи Джеймса Олівера Кервуда.

Тим, хто любить читати, як-то кажуть, '"про тварин", добре відомі такі твори, як "Ведмідь", " "Бродяги Півночі" та "В нетрях Півночі". Ці чудові твори з неймовірною теплотою та знанням повадок розповідають про тварин, їх взаємовідносини між різними видами та людиною.

Отже, дізнаємось трохи більше про їх автора.

Джеймс Олівер Кервуд (англ. James Oliver Curwood) народився 12 червня 1878р. в маленькому містечку Оуоссо (штат Мічиґан, США) на кордоні з Канадою й був третьою дитиною в родині.

Його батько був нащадком відомого англійського письменника-мариніста Фредерика Маррієта (1798–1848), матір’ю якого була дочка вождя індіанського племені могавків. «Моя прабабуся була донькою індіанця з племені могавків», - писав Джеймс Кервуд. Бабка по лінії батька  - Флоренс Маррієт -  також була відомою англійською письменницею. Свого часу було опубліковано  90 її пригодницьких романів. Мабуть, саме звідси таке захоплення природою, пристрасть до мандрів та літературний талант.

Дитинство майбутнього письменника пройшло в місцевості Вермілліон (Vermillion, Огайо) поблизу озера Ері. Судячи з автобіографії, Кервуд мріяв стати автором з раннього дитинства. Хоча йому й не вистачало навичок письма, юний Джеймс Олівер вже в 9 років написав роман з 200 000 слів! Перший опублікований твір Кервуда з'явився 23 листопада 1894 року в місцевій газеті «Арґус» («The Argus»).

Не дивлячись на мрію стати письменником, юний Джеймс не дуже полюбляв вчитися. Тому зі школи він був виключений, але не дуже цим переймався. Вже в 16 років Джеймс здійснив велосипедний тур по багатьом південним штатам, у 17 років подорожував у вагоні з продажу готових лікарських засобів. Після мандрівок Кервуд повернувся до Мічиґану, де протягом двох років навчався в університеті.

Наступні вісім років він працював кореспондентом, а згодом редактором газети «Ньюз Трібюн» («News-Tribune») в Детройті.

Кервуд писав оповідання, поєднуючи розповіді про природу і пригоди. Його оповідання вийшли за межі газети та почали регулярно друкуватись в популярних американських  журналах того часу. Цікаво, що письменник не тільки писав, а ще сам створював ілюстрації до своїх творів.

Він вклав понад сто ескізів до ілюстрованого щотижневого журналу Френка Леслі «Тижневик Френка Леслі» («Leslie's Weekly» — виходив у США з 1852 по 1922 р.).

Починаючи з 1906 року Джеймс Олівер Кервуд почав писати романи, а рік по тому він залишає свою посаду редактора для того, щоб присвятити увесь свій час письменству. Його перший роман «Мужність капітана Плюма» з'явився в 1908 році. Того ж року вийшов роман «Мисливці на вовків», обидва опубліковані видавництвом «Боббс-Меррілл. Згодом він відправився в тривалу відпустку до Гудзонової затоки, у місцевість, що стала правлячою пристрастю в його житті.

Ведмідь, кадр з фільму

Як трапляється в житті, письменник, який так знався на природі, тваринному світі, помер саме він тварини, коли він працював над романом «Зелений ліс».

У 1927 році під час риболовлі у Флориді Джеймса Кервуда вкусив павук, що викликало сепсис. Помер письменник 13 серпня 1927 року в своєму рідному Оуоссо.

Трохи детальніше про його романи.

Більшість творів американського письменника Джеймса Кервуда присвячені Канаді, яку він добре знав та любив.

Чи можлива дружба між ведмедем та собакою? Цілком, якщо доля звела їх змалечку. Вони разом вчилися виживати, боротися з ворогами, добувати їжу. Але одного разу їхні шляхи розійшлися: щеня побачило людей. Чи зустрінуться друзі знову і якою буде ця зустріч? Про це – в повісті «Бродяги Півночі». Цікаво, що перш ніж написати цю повість, Джеймс Кервуд провів три роки серед лісових звірів, вивчаючи їхні повадки.

Роман «Золотошукачі» пронизаний вірою у шляхетність та незламність людського духу. Його герої – хоробрі великодушні чоловіки, вірні у коханні, безкорисливі та віддані у дружбі, і чарівні жінки з сильним характером, що долають усі перешкоди на своєму шляху.

У пригодницькому романі Джеймса О. Кервуда «Важкі роки» розповідається про війну Франції та Англії у Північній Америці у другій половині XVIII ст.

«Воїни не поспішали. Вони йшли спокійною, впевненою ходою, і жоден звук не зірвався з чиїхось вуст. Вогненна хвиля наближалася. Воїни зі скальпами випередили загін кроків на триста; коли вони зрівнялися із зустрічними індіанцями, Тіога зупинився, щоб дати їм можливість парадом обійти всю лінію смолоскипів. Туанетта відчувала, що на неї знаходить якась незрозуміла слабкість, від якої холодніють усі члени. Їй раптом спало на згадку все те, що вона чула в дитинстві про індіанців, розповіді, від яких тремтіння проходило по всьому тілу, від яких тремтіло в жаху все населення колоній. Дикі розповіді про страшну помсту, про тортури, про спалювання живцем на багатті. Вона чула їх від батька, від чужоземних гостей, їх передавали з вуст у вуста, з сеньйорії в сеньйорію. Вона навіть згадала назву тортур, які чекали на всіх полонених - "Вогненний шлях"

За творами Джеймса Олівера Кервуда знято цілий ряд фільмів. Перша екранізація повісті «Бродяги Півночі» була здійснена ще у 1919р. Цей чорно-білий німий фільм із субтитрами англійською мовою  можна переглянути за посиланням -  https://youtu.be/4XwIHWiGryE

У 1988р. був знятий фільм франко-американський фільм «Ведмідь» режисера Жан-Жака Ано.

Замок Кервуд, де жив письменник

Британська Колумбія, 1885 рік. Маленьке ведмежа, яке щойно трагічно втратило матір і надано саме собі, прив'язується до пораненого кад’яка, за яким полює група мисливців. Переживши разом зі своїм новим другом небезпечну втечу від погоні, полон, а також знайомство з не завжди дружелюбними мешканцями лісового масиву, ведмежа духовно стає справжнім ведмедем.

Знімальній групі фільму довелось докласти багато зусиль, щоб відпрацювати з ведмедями. Оскільки ведмедям за природою властивий канібалізм і голодні дорослі особини можуть поїдати ведмедиків, що зустріли в лісі, Анно замовив Джиму Хенсону, творцю лялькових персонажів Маппетов, розробку керованих аніматронних ведмедів — дублерів головних героїв фільму. Тим не менш, щоб подолати хижацькі інстинкти ведмедя Барта і прищепити йому лагідне ставлення до ведмежа, його дресирувальник Даг Сюс, використовуючи позитивний підхід, спочатку привчив Барта дбайливо поводитися з іграшковим ведмедем, потім переніс його поведінку на аніма, потім вже — на живого ведмежа на прізвисько Юк. Під час зйомок виготовлені моделі тварин використовувалися лише у сценах, що містять насильство.

Читати або безкоштовно скачати твори Джеймса Олівера Кервуда можна на сайті Кнігого - https://knigogo.com.ua/