Століття плинуть, тисячі років.

Несе Дніпро свої могутні води,

І дивиться з вискоих берегів,

Плекає долю нашого народу…

З прадавніх часів життя нашого народу було нерозривно пов’язане з Дніпром — найбільшою річкою України.  Дніпро забезпечує мільйони людей питною водою, зрошує сотні тисяч гектарів посівів, дає змогу виробляти електроенергію та є транспортною магістраллю. У водах цієї ріки відбувалося хрещення Русі, а на її порогах панував дух незалежної козацької держави. На жаль, сьогодні ця ріка потерпає від екологічних негараздів, тож для того, щоб  привернути до них увагу, встановлено спеціальне свято — Міжнародний день  Дніпра - головної водної артерії країни, яке відзначається щороку в першу суботу липня.

У 2024 році Міжнародний день  Дніпра відзначається 6 липня.

Дніпро – одна з найбільших річок Європи. До будівництва водосховищ її природна довжина становила 2 285 км. На сьогодні довжина дорівнює 2201 км. З них на Україну припадає 981 км довжини русла і 291,4 тис. км2 площі басейну.

Витік Дніпра знаходиться на території Росії — в Смоленській області. Там річка тече через змішаний ліс і на перших кілометрах є ледь помітною. Нижче за течією  Дніпро стає дедалі більшим завдяки впадінню приток. На територію України Дніпро переходить трохи північніше гирла Прип’яті, і його правий берег поступово стає вищим. Відомою особливістю   Дніпра є пороги, які тягнуться на протязі близько 100 кілометрів на ділянці між Дніпропетровською областю та Запоріжжям. Нижче порогів на Дніпрі розташований великий острів — Хортиця.

Дніпро — типова рівнинна річка з повільною й спокійною течією.

 Дослідження М.Веклича показують, що Дніпро зародився близько 5—6 млн років тому, у Берегівський час, після трансгресії палеоген-неогенового моря.

Перші письмові свідчення про Дніпро залишив Геродот у своїх описах Скіфії, датованих 450 роком до нашої ери. Давньогрецький історик бачив ріку повноводною, з чистою й смачною водою, з безліччю риби, а Дніпрові береги описав як родючі поля та багаті пасовища для худоби з високими травами. Давні греки називали річку Дніпро-Борисфеном, що означає «той, що тече з півночі», а людей, що жили на його берегах - борисфенітами. Місцеві жителі назвали річку Данапром. Предки українців, давні східні слов'яни, називали її Славутичем («син слави») - ця назва досі зрідка використовується як синонім, особливо як поетична назва.

Протягом тисяч років на берегах Дніпра мешкало чимало народів – скіфів, сарматів, готів, гунів, проте роль ріки істотно зросла лише в часи формування Київської Русі, коли на високому правому березі з’явилося місто Київ. В період розквіту слов’янської держави Дніпро був артерією, яка з’єднувала її з іншими землями від Балтійського до Чорного морів. Проте після монголо-татарської навали й занепаду Києва шлях по Дніпру майже втратив усі свої переваги.

Значення найбільшої української річки стрімко зросло разом з розвитком вільного козацтва в XVI столітті – на нижньому Дніпрі виникла Запорізька Січ. Місце розташування Січі неодноразово змінювалося, але козацькі землі протягом всього їхнього існування тяжіли до Дніпрових берегів, бо річка дозволяла козакам на човнах діставатися аж до Чорного моря й захищати рідну землю від чужоземних загарбників.

Дніпро є середовищем існування для майже всі відомих в Україні видів риб. У межах басейну Дніпра виділяють 197 природоохоронних об’єктів. Серед них 20 національних природних та регіональних ландшафтних парків, 110 заказників загальнодержавного та місцевого значення, 6 природних заповідників, 22 природні пам’ятки, 9 водно-болотних угідь. У Дніпрі та його притоках водиться найбільший гризун Євразії – річковий бобер. Полювання на нього в Україні заборонено.

Значного втручання у вигляді людської діяльності Дніпро почав зазнавати в XX столітті. Тоді як ніде в світі не споруджували гідроелектростанцій на рівнинних ріках, на Дніпрі за радянських часів було збудовано численні ГЕС. Це порушило здатність річки до самоочищення, вона почала міліти й замулюватися, до того ж під водосховищами назавжди було поховано величезні площі родючих заплавних земель.

Окремою темою є забруднення річкових вод Дніпровського басейну містами з їх комунальними та промисловими підприємствами, а також сільгоспугіддями, смітниками та іншими джерелами господарської діяльності людини. До того ж в 1986 році у води Дніпра потрапило чимало радіоактивних речовин після аварії на Чорнобильській АЕС.

Деякі науковці пророкують повну загибель Дніпра приблизно через 300 років, якщо не почати вживати заходів щодо його відновлення вже сьогодні.

Річку називають джерелом життя. Недаремно кажуть: «Де ріка, там вода, де вода – там життя!». Дніпро забезпечує дві третини території нашої країни водопостачанням. Річка та її притоки зрошують 8 густозаселених областей України: Чернігівську, Київську, Черкаську, Кіровоградську, Полтавську, Дніпропетровську, Запорізьку, Херсонську. Понад 50 великих міст України розташовані на його берегах. Тому такою важливою є якість річкової води, адже від неї безпосередньо залежить здоров’я українців.

На сьогоднішній день після підриву Каховської ГЕС Дніпро знаходиться в складній екологічній ситуації і гостро потребує захисту і відновлення ресурсів, зведенні до мінімуму забруднення, покращення стану води і охорони басейнів. Це свято підкреслює, що Дніпро — невід’ємна складова України і заслуговує не лише на постійну увагу, а й на дбайливе ставлення. Давайте всі разом будемо шанувати та оберігати наш величний й могутній Дніпро, без якого не можливо уявити Україну. Дніпро - це символ славної історії, що матеріально й духовно поєднує різні епохи, починаючи з найдавніших часів і закінчуючи сьогоденням.