5 квітня - 120 років від дня народження  Анатолія Івановича Шияна (1906-1989), українського прозаїка, драматурга, казкаря

Народився письменник в українській слободі Борисівці на Білгородщині в родині селянина-маляра. Мальовничі краєвиди слободи, привілля навколишніх степів, задумливий ліс чарували душу юного Анатолія. Рідна сторона дала йому багатий матеріал для літературної творчості. У ранніх оповіданнях, першій повісті «Баланда» (1930), романі «Гроза» (1936) картини сільського життя змальовані митцем з Борисівки, де пройшло його дитинство, де навчився бачити й розуміти красу.

Анатолій Іванович робить перші спроби писати під час навчання в Київському лісотехнічному інституті. Він входить до київської групи «Молодняк», де бере участь в гарячих творчих дискусіях того часу. 1928 року друкується його перше оповідання «Лісокради».

Протягом 1930-1932 років побачило світ шість оригінальних збірок нарисів, оповідань, повістей. У 1934 році письменник закінчує свій перший роман «Магістраль».

Одним із найзначніших творів Шияна став роман «Гроза» (1936), число видань якого перевершило два з половиною десятки. За мотивами роману в 1959 році було знято фільм «Гроза над полями», сценарій до якого написав сам автор. Анатолій Шиян створив сценарій і до фільму «Летючий корабель».

Притаманне письменникові вміння віднайти яскраву художню деталь, колоритно подати ту чи іншу картинку живої дійсності, глибока повага до багатющого арсеналу фольклорної поетики, особливо пісенної, проявилися в кращій з повістей А. Шияна «Мар'яна» (1953).

Знаний Анатолій Іванович Шиян і як драматург, театральний критик. У його доробку є п'єси-казки для дітей («Котигорошко», «Летючий корабель», «Івасик-Телесик»), драми «Де шуміла ковила» (1960), «Вечірня пісня», п'єси «Дружба» (1932), «Коні» (1933), «Зірниці» (1956).

Небайдужою письменнику була й релігійна тематика. Одним з останніх його драматичних творів є п'єса «Тиха обитель», присвячена життю жіночого монастиря у дні революції.

У роки Великої Вітчизняної війни А. Шиян служив військовим кореспондентом, співпрацював з Миколою Бажаном. Побував письменник і в партизанському з'єднанні генерала Сабурова. По війні ним була видана документально-нарисова книжка «Партизанський край» (1946), яка стала правдивим документом про боротьбу наших патріотів у ворожому тилу.

Важко переоцінити те значення для подальшої творчої роботи письменника, яке мало особисто пройдене, пережите, бачене й почуте ним на фронті. Враження Шияна й склали основу найбільшого за обсягом роману «Хуртовина» (1979 - 1980), який 1980 року було відзначено літературною премією імені Андрія Головка. Саме цей твір та роман «Гроза» стали вершинами в творчості письменника, де найповніше і найбільш виразно проявився його самобутній талант.

Анатолій Іванович  мешкав у будинку письменників Роліті. Помер у 1989 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі.