Франческо Петрарку вважають вождем освіченої Європи XIV століття, носієм ідеології нової людини, яка усвідомлює свою індивідуальність і неповторність. Із початком його творчості в італійській літературі починається доба Відродження.

Народився Франческо Петрарка 20 липня 1304 року в невеликому італійському місті Ареццо, у сім’ї нотаріуса. Його батько був успішною і шанованою людиною Флоренції. Він дружив із видатним італійським поетом Данте Аліг’єрі, творчість якого стала підґрунтям для італійського Відродження. Однак так само, як і Данте, батько Петрарки був вигнаний із міста за політичну діяльність. Дитинство Франческо пройшло в домі його прадіда, людини високоосвіченої і глибоко релігійної. Величезний вплив на формування особистості хлопчика мала його мати, монна Елетта. Її Петрарка називав найкращою з матерів, присвятив їй вірші, а роки дитинства вважав найщасливішими.

Батько хотів, щоб син здобув юридичну освіту. Петрарка був здібним студентом, але ще в університеті зрозумів, що його справжнім покликанням є поезія. Після смерті батьків, які (за переказами) залишили йому у спадок тільки рукопис творів Вергілія, Франческо покинув юридичний факультет і прийняв духовний сан. Однак це не завадило Петрарці присвятити себе світській поезії. Незабаром він здобув репутацію кращого поета сучасності.1337 році Франческо Петрарка вперше відвідує Рим — колишню столицю могутньої імперії. Це доволі занедбане місто вразило поета величністю давньої архітектури і своєю історією.

Поет захоплюється ідеєю відродження втраченої величі Риму. Петрарка завжди цікавився римською культурою й Італію бачив спадкоємицею її давніх традицій. Він сподівався, що Рим зможе об’єднати навколо себе всю націю, відродити її дух.

1 вересня 1340 року Франческо Петрарка одержав запрошення на церемонію увінчання лавровим вінком у Римі. Це було найвищою відзнакою для державних діячів та митців. Увінчання Петрарки означало визнання особливого значення поезії і поета в житті суспільства. 

8 квітня 1341 року у парадній залі давньоримського сенату Петрарку оголосили «великим поетом та істориком», надали йому римське громадянство, відповідні привілеї та право увінчувати інших.

Петрарка є родоначальником гуманістичної культури епохи Відродження, разом з Данте і Дж. Боккаччо - творцем італійської літературної мови. Найвідоміший твір Петрарки — збірка «Канцоньєр», що в перекладі означає “Книга пісень”. Всього у збірці 366 віршів. Збірка перевидавалася 200 разів лише на початок XVII століття.

Крім любовної лірики, популярність Петрарці принесла поема «Тріумфи», у якій відображена життєва філософія автора.

Останні роки життя Франческо Петрарка прожив у місті Падуя. Він говорив: «Я хочу, щоб смерть прийшла до мене у той момент, коли я буду читати або писати». За легендою, він помер, схилившись над рукописом.