Франц Кафка... Особистісь та творчість цієї людини мала поєднати Центральну міську бібіліотеку, Горлівський інститут іноземних мов, Бахмутський фаховий коледж культури та мистецтва ім. Карабиця,  любителів літератури, мистецтва, фотографів м. Бахмут на літературно-мистецькому проекті на зимову тематику «Читати Кафку знов...» 24 лютого 2022р. В центральній бібліотеці було підготовано все - виставки фоторобіт, літератури, малюнків, піаніно, гітара. Учасники фестивалю підготували свої виступи, були запрошені гості... О другій годині дня бібліотека мала гостинно відкрити свої двері...

Але не склалося. Всі плани, мрії, життя переклеслила війна. Але Кафка заслуговує на те, щоб звертатись до нього знову і знову. Більше про його життя та творчість в подальшому матеріалі.

Франц Кафка народився 3 липня 1883 року в Празі (на той час це була Австро-Угорська імперія) у єврейській сім’ї. Його батько Герман Кафка, син різника, спочатку був дрібним крамарем, але згодом завдяки наполегливості та вдалому одруженню розпочав власну справу (торгівля галантерейним крамом). Герман Кафка мав деспотичний характер і був «домашнім тираном» для своєї родини, особливо для Франца, якого не розумів.

Мати письменника Юлія Леві-Кафка, хоч і походила із сім’ї рабинів (священиків), віддавала перевагу німецькій мові. Вона намагалася підтримати сина, але боялася чоловіка й тому не могла бути для Франца справжньою опорою.

У Кафки було два молодших брати і три молодші сестри. Обидва брати померли до того, як Францу виповнилося 6 років. Отже, батько вбачав у єдиному синові свого наступника, якому мріяв передати родинну справу. Проте самому хлопцеві більше подобалося вважати себе спадкоємцем материнської лінії, де були священики, теологи, яскраві, непересічні особистості, він категорично не хотів мати справу з комерцією, а мріяв про літературу.

Можливо, саме в цьому трагічність стосунків Кафки з батьком, своєрідної любові-ненависті, ппро яку він відверто розповів у своєму «Листі до батька» і яка багато в чому визначила як його особисте життя, так і творчість.

Франц Кафка почувався в сім’ї самотнім. Невпевненість у собі, самоосуд та хворобливе сприйняття навколишнього світу виніс він із батьківського дому. Усе це задокументовано в його листах та щоденниках. Кафку можна назвати письменником, створеним власного біографією.

Навчався Кафка в німецькій початковій школі, потім у гімназії, де почав цікавитися літературою. Читав Иоганна Вольфганга Гете, Генріха Ібсена, Фрідріха Ніцше, Чарлза Діккенса, Густава Флобера, інших письменників, а також брав активну участь в організації літературних зустрічей і театральних вистав.

У 1901 році Кафка, попри невпевненість у своїх знаннях, легко склав іспити на атестат зрілості і вступив до празького Карлова університету. Кафка почав писати в університетські роки. З 1904 року він працював над оповіданнями, які згодом увійшли до збірки «Споглядання».

У 1906 році Кафка закінчив університет і деякий час практикував у суді, потім працював у приватному страховому бюро, а невдовзі перейшов на роботу до державного Агентства страхування робітників від нещасних випадків. Кафка був службовцем половину робочого дня. Оскільки робота для молодого письменника була заняттям другорядним та обтяжливим, такий режим підходив йому якнайкраще. Він приходив зі служби, відпочивав і брався до свого справжнього заняття — літературної праці. Проте такий спосіб життя остаточно зруйнував його слабке здоров’я.

У 1908 році в журналі «Гіперіон» було опубліковано вісім оповідань Кафки: «Купець», «Неуважний погляд у вікно», «Повернення додому», «Ті, що проходять повз», «Пасажир».

1912 рік був сповнений подій як у творчому, так і в особистому житті Кафки. Він познайомився з берлінською дівчиною Феліцією Бауер, у яку закохався, довго листувався з нею, двічі був заручений, але так і не одружився.

Цього ж року Кафка почав роботу над своїм першим романом «Безвісти зниклий» (потім Макс Брод видав його під назвою «Америка»). Це перше в німецькомовній прозі зображення сучасного мегаполісу. Хоча Кафка ніколи не був в Америці, йому вдалося передати відчуття втраченості людини у світі страхітливої технізації життя.

Паралельно з романом Кафка писав свої знамениті новели «Вирок», «Перевтілення» й «У виправній колонії». Написану за ніч у вересні 1912 року новелу «Вирок» він присвятив Феліції Бауер. Ця новела про трагічні стосунки батька з сином має автобіографічну основу. «Вирок» знаменує новий поворот у творчості письменника, тут з’являються фантастичні, казкові, гротескні образи, виникає той світ, який дістав назву «кафкіанський».

За одну ніч у грудні Кафка написав новелу «Перевтілення», яку було опубліковано 1915 року в журналі та в серії «Судний день».

У 1917 році Кафка написав кілька оповідань і новел, які були опубліковані в різних журналах та альманахах, а пізніше вийшли друком у збірці «Сільський лікар. Маленькі оповідання». Суперечливість між гаданим та дійсним, фікцією та реальністю — проблематика оповідань збірки. Назву збірці дало оповідання «Сільський лікар» — напівфантастична історія про старого лікаря, який нічим не може допомогти враженому страшною виразкою хлопчику. Ця притча із сумним фіналом свідчить про те, що письменник сумнівався у можливості практичного застосування в житті гуманістичних ідей.

У 1917 році у Кафки виявили туберкульоз. Відтоді він братиме тривалі відпустки й багато часу проводитиме в санаторіях і лікарнях. Письменник розриває другі заручини з Феліцією Бауер, пославшись на тяжку хворобу. Переривається й творча робота.

1923 року на відпочинку в Мюритці (Балтика) Кафка познайомився з єврейськими емігрантами зі Сходу. Серед них була дівчина Дора Діамант, яка стала його подругою на ті місяці, що йому залишилося жити. У вересні він поїхав до Дори в Берлін. Проте щасливого життя йому було відпущено тільки півроку.

Уже в березні 1924-го Макс Брод привіз письменника до Праги у тяжкому стані. Останній раз опинився Кафка у колі близьких. Коли страждання Кафки стають нестерпними, він звертається до лікаря зі своїми знаменитими словами: «Лікарю, дайте мені смерть, інакше ви вбивця».

Помер Франц Кафка 3 червня 1924 року в присутності Дори Діамант. Його поховали у Празі.

Цікаві факти з життя письменника

          Франц Кафка - письменник єврейського походження, який народився в Празі, і писав, переважно, німецькою мовою.

• Кафка був вегетаріанцем.
• У дитинстві його назвали дивним і божевільним через те, що він вів себе відлюдником і був закритим.
• "Все, не пов'язане з літературою, я ненавиджу, - записував він, - ... мені нудно ходити в гості, страждання і радості моїх родичів наводять на мене безмірну нудьгу. Розмови позбавляють всі мої думки важливості, серйозності,достовірності".
• Деякий час Кафка був простим нудним офісним працівником в страховому відділі з нещасних випадків, що привело його в розпач і ще більший песимізм.
• За життя Кафка мав безліч хронічних захворювань, які підривали його здоров' я - туберкульоз, мігрень, безсоння, запори, нариви та інші.
• Під час важкої хвороби Франц Кафка попросив свого друга Макса Брода знищити всі його рукописи, включаючи романи, нікому раніше не відомі. Однак, той його не послухав, а, навпаки, сприяв їх публікації. Завдяки цій людині, Кафка і став всесвітньо відомий.
• Незважаючи на посмертну славу його романів, кілька неоцінених оповідань були опубліковані Кафкою за життя.
• Кафка вважав, що не доживе до 40 років через слабке здоров'я.
• Розповіді і роздуми письменника - відображення його власних неврозів і переживань, які допомагали йому подолати свої страхи.
• Три його посмертних романи «Америка», «Процес» і «Замок» так і залишилися незавершеними.
• Письменник народився і помер одного і того ж числа - 3.
• Незважаючи на меланхолійність Франца, друзі відмічали його незвичне почуття гумору, називали його «душею компанії», одне з німецьких видань писало про схожість Кафки з Чарлі Чапліном.
• Через складні сімейні стосунки Кафка не міг побудувати свою власну сім'ю. Він часто був закоханий, неодноразово розривав заручини зі своїми обраницями.