Ім’я Григорія Косинки, як і багатьох представників «Розстріляного відродження», було довгий час забуте через репресивну радянську політику щодо українських інтелектуалів. Лише в 1960-х роках, під час хрущовської відлиги, його твори почали знову видавати, а постать Косинки була повернута в культурний дискурс України.

Григорій Михайлович Косинка — український письменник, новеліст, громадський діяч, перекладач, представник «Розстріляного відродження», один із найвизначніших прозаїків доби 1920-1930-х років.

Григорій Косинка (справжнє прізвище — Стрілець) народився 29 листопада 1899 року в бідній селянській родині, у селі Щербанівка на Київщині. Його батько, Михайло Стрілець, був кріпаком, а мати, Палажка, займалася господарством. З дитинства Григорій захоплювався читанням та народною творчістю, що стало основою для його майбутньої літературної діяльності.

Освіту він розпочав у церковнопарафіяльній школі, де швидко проявив свої здібності до навчання. Однак через матеріальні труднощі родини Косинка не мав можливості продовжити навчання в Києві. В 1914 році він приїжджає до столиці, де влаштовується працювати кур’єром, одночасно навчаючись у вечірній школі.

Під час Першої світової війни Григорій потрапляє на фронт, де відчуває всі жахи війни, що пізніше знайдуть відображення в його творчості. Після повернення до Києва він вступає до Українського народного університету та продовжує писати. Саме у цей період починається його активна літературна діяльність.

Косинка дебютував як письменник у 1919 році зі збіркою новел «На золотих богів». Свій псевдонім Косинка він узяв від польових квітів червоних косинців, які дуже любив. У своїх творах він описував трагедію українського села, протистояння між селянством та владою, революційні зрушення й вплив на простих людей. Його творчість вирізнялася яскравою образністю та глибоким розумінням психології героїв. Косинка використовував традиційні народні сюжети, але у своїх новелах часто порушував актуальні суспільно-політичні проблеми. Але літературні заробітки Косинки були дуже скромними, тому він вимушений був працювати редактором, читати і виправляти чужі рукописи.

У нього був неабиякий хист до малювання. Часто він ілюстрував свої оповідання та вірші.

Його новели, такі як «В житах», «Політика», «Троєкутний бій», були дуже популярними та принесли йому визнання серед літературних кіл. Він стає членом літературних організацій, зокрема ВАПЛІТЕ, і активно співпрацює з іншими представниками українського культурного руху.

Проте, у період Сталінських репресій Косинку, як і багатьох інших українських інтелектуалів, почали переслідувати за його творчість та громадську діяльність. У 1934 році його було заарештовано, звинувачено в антирадянській діяльності. А 18 грудня його було розстріляно, а все його майно конфісковано.

Точне місце поховання Григорія Косинки невідоме, однак дослідники припускають, що його тіло разом із тілами інших жертв репресій було таємно поховано в Биківнянському лісі.

Дружина Косинки, Тамара Мороз-Стрілець, також була літераторкою та працювала над виданням його творів після його смерті.

Незважаючи на трагічний кінець, Косинка залишив незабутній слід у літературі та історії України, продовжуючи надихати нові покоління своїми творами, які є частиною культурного коду українців.