Доброї пори доби!

Героїнею нашої рубрики "Цікаве поруч" сьогодні буде пташка вивільга, або іволга, їволга.

Про іволгу чули, мабуть, всі, хоча б у віршах та піснях. Багато хто чув її спів, навіть не здогадуючись, що це вивільга. А ось побачити її дуже складно. Бо ця пташкаживе виключно в кронах дерев, дуже добре ховаючись в листі, спритно перескокує з гілки на гілку. А ось не землю спускається дуже рідко та неохоче.

Чим же цікава ця пташка?

Вивільги трохи крупніші за шпаків,  24-25 см вагою 50-90г, розмах крил близько 50см.

Самець вивільги має яскраве жовто-чорне забарвлення, самка, як звичайно у природі, невиразна, блідо-зеленого кольору. Вивільги добре маскуються, і тому їх доволі важко побачити на дереві.

В ясну днину навесні в гаях і лісах починає звучати чистотональне «фіу-фіу-фіу» — лунка, насичена, голосиста пісня вивільги. Такий голос тільки у самця. Цей спів  намагаються копіювати інші птахи — співочі дрозди, берестянки, шпаки, та досягти майстерності господаря звуку їм рідко вдається.

Вивільги не тільки співають, але й кричать. Цей крик за звучанням цілковито протилежний флейтовому покрику, він дратівливий, деренчливий, схожий на крик потривоженої сойки або на вереск кота, якому наступили на хвіст. Так кричать і самці, і самки. Саме через такий крик вивільгу ще називають «дика кішка».

Вивільги населяють значні території у Північній півкулі - практично всю Європу, за виключенням північних територій, Малу, Середню та Південну Азію, крім Аравійського півострову. На сході доходить до західних околиць Монголії та Китаю, сягає верхівок Єнісею.

На зиму птахи мігрують на значні відстані - в тропіки Азії (північнй захід Індії) та до Східної та Південної Африки.

Цей птах населяє широколистяні ліси, парки та сади. Тримається у верхньому ярусі високих дерев. Живиться комахами та плодами, які знаходить у кроні дерева (де вивільги проводять майже весь час). Гніздо в'є на дереві на розгалуженні гілки. Відкладає 3-6 яєць. Насиджує кладку виключно самка.

У кінці червня — на початку липня підрослі пташенята вилітають із гнізда, ще не начившись добре літати. Розсівшись на гілках неподалік від гнізда вони пищать і чекають батьків, які їх підкормлюють і доглядають за ними.

Вивільги дуже корисні птахи, бо живляться переважно гусінню, в т. ч. волохатою гусінню непарного, або кільчастого, та соснового шовкопрядів, яку, крім неї та зозулі, майже ніякі інші птахи не їдять. До того ж вивільга поїдає совок, метеликів, хрущів, довгоносиків, вусачів, листоїдів, клопів та інших дуже шкідливих комах. Восени живиться також ягодами.

Вивільга перебуває під охороною Бернської конвенції. Хоча, за оцінками вчених, цей вид належить до благополучних, йому не загрожує зникнення. Але за останній час популяція птахів зменшилась.

Цікаві факти:

Латинська назва роду - Oriolus oriolus - відтворює зовнішній вигляд птиц, походить від лат. "aureolus (золотий)", яке згодом у старофранцузькій мові трансформувалося в слово oriol. Вона була запропонована Альбертом Великим, який вжив її приблизно 1250 року.

Він також запевняв, що ця назва є звуковідтворювальною (тобто відтворює пісню цього птаха).

Українська та російська назва іволги, на думку лінгвістів, має слов'янське коріння і є однокорінною зі словами «волога» та «влага». Вважають, що у давнину птаха представляли як провісницю дощу.

В український мові вивільгу ще називають іво[і]лга та їво[і]лга, ивіла,  вільга (змен. вільженька), гива, ліскотуха, (гал.) ігола, ігла.

Назва птаха співзвучна з польським словом wilga, сербським вугом («іволга»), латиським vālodze та литовським volunge («повзень»).

Чи віщує іволга дощ, не скажемо. А ось що полюбляє - це точно. Подивіться, які рідки кадри вдалося зняти фотографу Олександру https://youtube.com/watch?v=z5eP56v8oAg&feature=share7

Середня швидкість польоту вивільги становить 40-47 км/год, хоча самці в погоні один за одним можуть розвивати швидкість до 70 км/год.

Спів самця вивільги порівнюють зі звучанням флейти, настільки він мелодійний та чистий.

А ще вивільга може кричати, як соколи - уривчасті скрипучі звуки "гігігігігі".

Птах перелітний, за виключенням індійської популяції, представники якої лише кочують в межах країни.

Вивільга охоче селиться поруч із людиною в садах і парках, лісопосадках уздовж доріг. Віддає перевагу світлим високостовбурним лісам, переважно листяним — березовим, вербовим або тополиним гаям.

Пташку можна назвати "високогірною", на Тянь-Шані гніздується на висоті до 2000-2200м, в Танзанії на прольоті сягає 4300м.

Крім метеликів та жуків, птах живіться деякими павуками, іноді розорює гнізда дрібніших пташок - горихвісток, сірих мухоловок.

У період дозрівання плодів та в місцях міграції вивільга частково переключається на плоди - черешню, виноград, смородину, черемху, інжир, грушу, шовковицю тощо. Годується в основному рано вранці, рідко - після 15 години.

Навесні першими з вирію прилітають самці, вибирають територію. Часто між самцями відбуваються сварки та драки.

У шлюбний період самець поводиться демонстративно - стрибає з гілки на гілку, літає навколо самки, переслідує її, здійснює в повітрі «пірки», активно щебече і свистить, розпускає хвіст і ляскає крилами.

Саме у цей період самці  іноді позують, сидячи на гілці.

При будівництві гнізда обов'язки чітко поділяються - самець збирає будівельний матеріал, а самка вкладає його в гніздо.

Гніздо є неглибоким висячим кошиком з широкими овальними краями, зазвичай сплетеним зі смужок лубу, сухих стебел трав і берести. Відомий випадок - під час Першої світової війни птахи для гнізда брали бинти зі шпиталю, що знаходився поруч.

Яйця насиджує виключно самка, лише іноді її подмінює самець. Самець годує самку протягом насиджування. А пташенят годують обидва батьки, за годину вони прилітають до гнізда від 9 до 15 разів, за день - більше 200 разів!

Пташенята вилітають з гнізда через 15-17 днів, швидко вчаться літати і вже наприкінці серпня починають відлітати на зимові квартири.

У вивільги багато ворогів серед хижих птахів - яструби, коршуни, орли, соколи. Але випадки вдалих нападів хижаків дуже рідкі.

На честь іволги названий астероїд (701) Оріола, відкритий у 1910 році.

Цю пташку згадували в своїх творах Панс Мирний та Олександр Копиленко.

Панас Мирний. Серед степів //Зібрання творів, т. IV, видання 1955, с. 315. - "Жовтобрюха іволга перегукується з одудом".

Олександр Копиленко. Квіти і пісні. Оповідання. - "Жовта з чорними плямами іволга кричить, мов кішка.  Такий уже в неї верескливий голос, у цієї красуні. Зате далеко чути. Не всім же бути солов’ями! "

Максим Рильський. Шпаки:

Оригінальності від них не ждіть:

Шпаки — це імітатори веселі;

То іволга у пісні їх дзвенить,

То хлопчик, друзів кличучи, свистить,

То соловейко розсипав трелі,

То колесо немазане скрипить.

Пісня "Іволга" у виконанні Олега Стадника. - https://youtube.com/watch?v=b677GWs8P-Y&feature=share7

Пісня "В этой роще берёзовой" https://youtube.com/watch?v=mnvVfz7Oz5Q&feature=share7

Радимо переглянути відеоролик

https://youtube.com/watch?v=gFeXSfPDnFY&feature=share7 - Голоси птахів. Співає іволга.

На сам кінець удосконалюємо мову -

Відмінювання слова іволга.

Іволга - іменник, жіночий рід, істота.