30 листопада виповнюється 75 років з дня народження Ярослава Стельмаха – українського драматурга, прозаїка, кіносценариста, перекладача.

Ярослав Михайлович Стельмах народився 30 листопада 1949 року в Києві в родині видатного українського письменника Михайла Стельмаха.

Він ріс обдарованою дитиною, мав різнобічні інтереси: пробував себе в різних видах спорту, захоплювався музикою, іноземними мовами, багато читав, добре вчився у школі.

У 1971 році закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов (зараз це Київський національний лінгвістичний університет). У студентські роки пробував перекладати з англійської твори популярних зарубіжних письменників.

Перший досвід у цій діяльності отримав у 1970 році, коли переклав з англійської мови українською книгу Маркузі «Гарпун мисливця». Працював у закладах вищої освіти викладачем. У 1974 році 25-річний Ярослав Стельмах захистив дисертацію і став кандидатом наук. 1981 року закінчив Вищі літературні курси Літературного інституту імені Горького в Москві, а потім й аспірантуру.

Перша книжка – збірка оповідань для дітей «Манок», вийшла у світ у 1975 році. Через три роки він був прийнятий до Спілки письменників України. Жив і працював у Києві. Загинув 4 серпня 2001 року в автомобільній катастрофі. Похований на Байковому кладовищі поруч з батьком – Михайлом Стельмахом.

Творча діяльність

Ярослав Стельмах відомий насамперед як драматург. Він плідно працював у драматургії понад 30 років. Він написав 25 п’єс, що входили до репертуару багатьох театрів колишнього СРСР. Всі вони також були опубліковані в журналі «Театр» – і це при тому, що в цьому журналі практично нікого із сучасних драматургів не друкували. За творами Ярослава Михайловича відбулося більше 100 вистав – вони були зіграні близько 3000 разів, їх подивилося понад мільйон глядачів. П’єси «Привіт, синичко!» та «Запитай колись у трав» були перекладені багатьма мовами і входили до репертуару сорока театрів світу. Сам Ярослав Стельмах переклав українською мовою майже 50 п’єс популярних іноземних авторів. Написав кіносценарії «Циганка Аза» (1987), «Провінціалки» (1990), сценарій п’ятого фільму – «Кішечка» до серіалу «Острів любові» (1995).

Повісті та оповідання для дітей: «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера», «Якось у чужому лісі», «Найкращий намет», «Нахаба», «Санько-брехун» та інші відзначаються захоплюючим сюжетом, тонким гумором, яскраво змальованими постатями юних героїв. Письменник прагнув допомогти юним читачам розібратись у складному світі, повірити в лицарські закони добра, справедливості, надійності в дружбі, переконатись у власній силі.

Нагороди та відзнаки

У 1979 році за п’єсу «Привіт, синичко!» на Всесоюзному конкурсі на кращий драматичний твір для дітей та юнацтва Ярослав Стельмах був удостоєний Другої премії. У 1984 році за п’єсу «Запитай колись у трав» йому була присуджена Республіканська комсомольська премія імені Миколи Островського, а у 1990 – Перша премія на Всесоюзному конкурсі на кращий драматичний твір імені Вампілова за трагікомедію «Синій автомобіль». 1996 року Ярослав Стельмах удостоєний премії ім. І.Котляревського за п’єси «Ніч на Івана Купала» (за Гоголем) і «Стережись лева».

У незалежній Україні теж високо оцінювали творчість письменника. У 1999 році він був визнаний кращим драматургом року, і йому було присвоєне звання заслуженого діяча мистецтва України. У 2001 році він став лауреатом найвищої літературної премії, якої удостоюються дитячі письменники України – премії імені Лесі Українки – за книжку повістей і оповідань для дітей «Голодний, злий і дуже небезпечний».

Вшанування пам'яті

20 листопада 2011 року в Києві на будинку № 8 на Печерському узвозі, де з 1981 по 2001 рік жив і працював Ярослав Стельмах, було встановлено бронзову меморіальну дошку (погруддя, скульптор А. Валієв).