Білий пустельник, сіра примара, ірбіс, сніговий леопард – все це про нього, про снігового барса. Так багато імен, але так мало самих тварин залишилося в дикій природі. Великий за розміром, швидкий і обережний сніговий барс належить до родини котячих і мешкає високо в горах центральної і південної Азії та південного Сибіру. Але, незважаючи на великий ареал проживання, побачити його в природному середовищі практично неможливо. Сніговий барс внесений до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи і має статус тварини, що знаходиться під загрозою вимирання. Тому його ще називають Зникаючою перлиною високогір’я.

23 жовтня в світі відзначають Міжнародний день ірбіса – снігового барса. В цьому році ювілейна дата – 10 років встановлення цього дня. Саме тому героєм чергового засідання бібліотечного екологічного лекторію «Природа та ми» є сніговий барс, або ірбіс.

В даний час чисельність ірбісів катастрофічно мала - в 2003 році за різними оцінками вона становила від 4 до 7 тисяч особин, в 2020 році їх чисельність ще скоротилась майже у двічі і становить від 2,7 до 3,4 тисяч.

Ірбіс - вид виключно азіатський. Ареал снігового барсу в Центральній та Південній Азії займає території гірських регіонів площею 1 230 000 км² і простягається через територію таких країн: Афганістан, М'янма, Бутан, Китай, Індія, Казахстан, Киргизстан, Монголія, Непал, Пакистан, Росія, Таджикистан.

Ірбіс відрізняється тонким, довгим, гнучким тілом, відносно короткими лапами, невеликою головою та дуже довгим хвостом.

Зазвичай сніговий барс трохи менший в середньому, ніж леопард. Має масу  від 35 кг до 55 кг. Виключно великі самці можуть важити до 75 кг, дуже маленькі самиці важать тільки 25 кг.

Довжина голови і тіла становить 99-130 см, висота плеча становить близько 60 см. А хвіст у ірбіса – найдовший серед усіх котячих, якщо порівнювати з розмірами тіла, і має довжину 81-99 см. Разом з хвостом барс досягає 200—230 см.

Така довжина хвоста допомагає барсу підтримувати баланс на нерівній місцевості та нестійких поверхнях, притаманних його середовищу проживання, а також використовується, щоб прикрити ніс і пащу в дуже холодних умовах.

Цікавим є той факт, що дуже часто вдається зняти снігового барса з його власним хвостом у зубах. Ніякі інші котячі не були помічені у звичці постійно «засовувати» свій хвіст собі в пащу. Вчені припускають таку версію - щоб зменшити втому. Хвіст снігового барсу не лише довгий, а й дуже важкий. Хвостові м'язи снігового барсу «накачані», як у професійного бодібілдера, через постійне вимушене «використання» хвоста як балансиру при пересуванні в горах. Відповідно важить хвіст досить багато. Щоб не тримати м'язи хвоста у постійній напрузі і, відповідно, не так втомлюватися від його «транспортування», снігові барси просто беруть його в зуби, коли пересуваються по не дуже складному рельєфу місцевості. Там, де хвіст особливо не треба задіяти, вони просто несуть його в зубах.

Тривалість життя снігового барса зазвичай 15-18 років, але в неволі максимальна тривалість життя може становити і 20 років.

Слово «ірбіс» російські купці-хутряники перейняли у тюркських мисливців у XVII столітті. У Туві цього звіра називали ірбіш, у Семиріччі він називався ільберс, на схід від Алма-Ати в прикордонних з Китаєм районах - ірвіз, літературною мовою тюрків - ірбіз. Це слово і прижилося в російській мові, згодом остання літера змінилася з «з» на «с».

У XVIII столітті, але, очевидно, і раніше, у Сибіру, а потім у Семиріччі та в Середній Азії, слово «барс», яким називали леопарда взагалі, у народному використанні стало додаватися і до ірбісу (Uncia uncia). Через схожість обох видів це було цілком природно. Втім, у хутровій торгівлі XVII століття згадувалися і «ірбізи». У XIX — на початку XX століття в російськомовній зоологічній літературі за Uncia uncia зміцнилася назва «сніговий барс» (ідентична за змістом англійській, німецькій та французькій назвам) та ірбіс (з тюркських та монгольської). Сам термін "барс" залишився за леопардом (Panthera pardus)

Сніговий барс не може ревти, як інші котячі.

Ірбіси можуть спати до 18 годин на добу.

Дорослі снігові барси - територіальні тварини, які ведуть переважно одиночний спосіб життя (але також зустрічаються і сімейні групи), хоча самки виховують кошенят протягом досить тривалого часу. Кожен сніговий барс живе у межах строго певної індивідуальної території, площа якої залежить від кількості здобичі.

У Непалі, де багато видобутку, така територія може бути відносно малою — з площею від 12 км² до 39 км², а на площі 100 км² може мешкати 5—10 тварин. На території з низькою кількістю видобутку, площею 1000 км², мешкає тільки до 5 особин.

Дитинчата народжуються сліпими і безпорадними, але вже приблизно через 6-8 днів прозрівають. Вага новонародженого ірбісу близько 500 г при довжині тіла до 30 см.

Незаконне, але фінансово привабливе полювання за хутром снігового барсу суттєво скоротило його популяцію. На чорних ринках Азії шкура цього звіра може принести до 60 тисяч доларів. У всіх країнах свого існування сніговий барс знаходиться під охороною держави, але браконьєрство загрожує йому, як і раніше.

Оскільки сніговий барс мешкає у важкодоступних гірських регіонах, його біологія мало вивчена. Тому зроблені фото та відео матеріали надзвичайно цікаві і дуже рідкісні. Людям, які досліджують снігових барсів, іноді місяцями не вдається побачити жодної тварини. Але в Інтернеті все ж такі є цікаві фільми про життя цих незвичайних, красивих, обережних, граціозних тварин. Радимо вам переглянути наступні:

Сніговий барс. Білий пустельник https://www.youtube.com/watch?v=0ZHoVQ2tSf4

Холодне королівство снігового барсу https://www.youtube.com/watch?v=a-TclBeRD0o&t=2024s

Дитинча снігового барсу з Евересту грає в снігу https://www.youtube.com/watch?v=ZdDLTTWxQXw

Дуже рідкі та цікаві кадри з лігва ірбісу у невеличкому ролику англійською мовою - We Went Inside a Snow Leopard Den I Cute Cubs in the Himalayas (Ми зайшли в лігво снігового барса. Милі дитинчата в Гімалаях)  https://www.youtube.com/watch?v=t-nhjRFR0wo

І на останок фото-загадка від Гергея Дудаша. Знайдіть на фото ірбіса.

Знайдіть барса

До наступних зустрічей в нашому екологічному лекторію вже незабаром!