Сьогодні виповнюється 92 роки з дня створення Донецької області. 2 липня 1932 року на сході України була створена нова адміністративна одиниця – Донецька область.

Коротка історична довідка

Археологічні дослідження останніх років доводять, що Донецька область належить до тих регіонів України, які були заселені в далекій давнині, починаючи з епохи палеоліту. У пізніший період тут мешкали переважно кочівники: скіфи, сармати, печеніги, половці та ін. Ученими-краєзнавцями доведено, що події, які відображаються в «Слово о полку Ігоревім», відбувалися на території Донецького краю.

Монголо-татарські завоювання в Східній Європі призвели до великих як політичних, так і демографічних змін. Під час підкорення Батиєм східно-європейських степів вціліле їх населення було прикріплено до Золотої Орди.

В ХI столітті в степовій зоні поселяється українська людність. Проте цей процес виявився короткочасним. Після походів кримського хана Менгли-гірея на Київ і в різні райони України в ХI ст., населенню степів довелося відступати в більш захищені місця. Тому за Степовою Україною закріпилася назва Дике Поле.

У XVI столітті під прикриттям замків на межі степу і лісостепу на берегах Сіверського Дінця поселяються українські козаки, які вступають на чергову службу, а також селяни-утікачі з Правобережжя України і з Росії. Одним з перших населених пунктів вважається Святогірський монастир, письмова згадка про який датується 1642 роком. 

 У ХVII столітті виключно вигідною для нашого краю стає видобування кам'яної солі. У 1676 році на соляних озерах виникає перше місто Донбасу – Соляне (Слов'янськ). У 1715 році на базі казенних солеварень будуються перші заводи на Донеччині: Бахмутський і Торський. Солеварами засновується в 1702 році друге місто Донбасу - Бахмут.

Завдяки стихійним міграціям на кордонах України упродовж 50-х - середини 80-х рр. ХVII ст. значно збільшилося населення Степової України. Після укладення Бєлградського договору між Росією і Туреччиною, помітно зріс приплив населення на південь не лише з інших регіонів України, але також із сусідніх держав. Проте домінуючу роль в цьому процесі продовжувало грати українське населення.

У 1721 році на Донеччині було знайдено вугілля. У зв'язку з початком його промислового видобутку у кінці ХVIII століття починається інтенсивне засвоєння території області. Після руйнування Запорізької Січі царський уряд добився повного контролю над процесом освоєння регіону. З 1776 року розпочалася масова роздача земель, у тому числі і освоєних запорожцями, і заснування на них переважно трьох типів поселень: державних, військових і приватновласницьких. Тоді на землях Кальміуської паланки Запорізької Січі виникає грецьке місто Маріуполь.

У I пол. ХIХ ст. з'являються перші великі фабрично-заводські підприємства, проводяться геологічні дослідження Донбасу, виникають нові міста, розвивається торгівля.

Розвиток промисловості потребує реформ системи освіти, організації і професійної освіти робітників, з'являються спеціальні гірські учбові заклади. Зароджується духовне життя, літературна і пісенна творчість.

У першій половині ХIХ століття з'являються медичні установи на великих підприємствах, у військових частинах. При Святогірському монастирі відкривається госпіталь, створюється курорт на соляних озерах біля Слов'янську.

У II пол. ХIХ століття, у зв'язку з відміною кріпацтва і розвитком капіталістичних стосунків, швидкими темпами відбувається модернізація промислового виробництва Донбасу, будуються залізниці, засновуються металургійна і металообробна промисловість, відкриваються нові шахти, заводи. Природні багатства регіону, дешева робоча сила, пільгові умови уряду притягують іноземних інвесторів, особливо франко-бельгійських і англійських.

У 1869 році англійський підприємець Джон Хьюз будує металургійний комбінат, з розширенням якого і закладанням шахт Новоросійського суспільства, виникає селище Юзівка (Донецьк). Воно швидко зростає і перетворюється на великий промисловий центр. Через Маріупольський морський порт донецьке вугілля починає пробиватися на зовнішній ринок.

 Новий розвиток отримує система освіти, вводяться початкові земські сільські і фабрично-заводські міські школи, відкриваються початкові школи на великих підприємствах, зароджується поліграфія, книгодрукування, з'являються перші загальнодоступні бібліотеки в м. Бахмут. У м. Маріуполь в 1899 році виходить перша в Донбасі газета - "Мариупольский справочный листок".

У Донбасі народжуються, живуть і працюють яскраві літературні особистості - В.М. Гаршин і М.Ф. Чернявський, сходить зірка великого пейзажиста А.І. Куїнджі. Відвідування Донецького краю видатними діячами науки, літератури, мистецтва збагачують культуру Донбасу, сприяють її подальшому розвитку. 

 У 1896 році на промисловій і художній виставці в Нижньому Новгороді прикрасою павільйону Новоросійського суспільства стає унікальна пальма, виготовлена з частини рейки ковалями-умільцями Юзовського металургійного заводу О.І. Мерцаловим і Ф.Ф. Шкаріним. Пальма Мерцалова є сьогодні символом Донеччини.

На початку ХХ ст. в Донбасі був створений потужний індустріальний потенціал, який став основою майбутнього розвитку України. Перша світова і громадянська війни привели економіку Донецького краю у руйнівний стан. Вихід з цього стану підприємці знайшли в об'єднанні неоднорідних підприємств в комбінати-трести. У 20-х роках в Донбасі були сформовані великі промислові об'єднання країни - "Донсталь" і "Хімвугілля", які влилися потім в Донецький державний кам'яновугільний трест "Донвугілля". На початку ХХ століття в Донбасі починає розвиватися коксохімічна промисловість. Виникають Горлівський, Макіївський, Рутченковський, Єнакіївський і Краматорський коксохімічні заводи.

У 20-х роках ХХ століття відбуваються серйозні адміністративно-територіальні зміни. У квітні 1920 р. створюється Донецька губернія, до складу якої увійшли Бахмутський, Маріупольський і Слов'яногірський повіти Катеринославської губернії, Старобельський і частина Ізюмського і Куп’янського повітів Харківської губернії, Таганрозький і частина Донецького і Донського округів області Війська Донського. У 1925 році була проведена чергова адміністративна реформа, в процесі якої ліквідувалися губернії і з'являлися округи. У 1936 р. округи були ліквідовані, а за основу адміністративного устрою взяли райони.

2 липня 1932 року в Донбасі створена нова управлінська ланка - Донецька область з центром спочатку в Артемівську, а з 16 липня 1932 року - у Сталіно. У червні 1938 року територію Донецької області було розділено на дві області - Сталінську і Ворошиловградську.

У 20-30-і роки починається будівництво заводів-гігантів: важкого машинобудування в Краматорську (1933), металургійного заводу "Азовсталь" в м. Маріуполі (1934). У 30-і роки починає роботу Зуївська електростанція (1931), будуються Курахівська і Краматорська електростанції. Активно розвивається легка і харчова промисловість. У 1936 році в Донецькому краї нараховується 45 підприємств цієї промисловості.

У 20-30-і роки в Донецькій області в цілому сформувалася система освіти. Починає розвиватися система вищої освіти. У 1939 році налічується вже 7 вищів. Донбас перетворюється на видатний центр освіти.

Створюється розгалужена мережа культурно-просвітницьких установ, виникають театри, бібліотеки, клуби, кінотеатри. З 1923 року починає друкуватися літературно-художній журнал "Забой". Розвивається музична творчість. У 1930 р. була створена філармонія, в 1941 виникає оперний театр.

У роки II світової війни усі підприємства Донбасу були повністю зруйновані. Насилу відбувалося відновлення структури народного господарства регіону. Цей процес значно ускладнювався сильною посухою, яка охопила Донбас, голодом 1946-1947 рр., пануванням командно-адміністративної системи управління. Але завдяки допомозі багатьох регіонів країни споруджувалися нові промислові об'єкти, шахтобудівники ввели в дію понад 30 вугільних шахт. В цілому промисловість Донецької області виросла в середині 50-х років, в порівнянні з довоєнним рівнем виробництва, на 24%. В ці роки не лише відновлено народне господарство Донбасу, але і забезпечено його подальший розвиток.

У післявоєнні роки відновлювалися і розвивалися системи охорони здоров'я і освіти, відроджувалася культура.

Внаслідок невдалих експериментів центру в 50-60-х роках погіршується положення вугільної промисловості, скорочуються інвестиції. Але металургійна і машинобудівна промисловість працюють стабільно. Впроваджуються нові технології, будуються могутні доменні і мартенівські печі, розширюється асортимент машин і оснащення. Відбуваються зміни і в транспорті: починається електрифікація залізниці, ширше використовуються можливості автомобільного і морського транспорту. Налагоджуються зовнішньоекономічні зв'язки.

У 50-60-і роки зазнала важливих змін соціальна політика. Почалося підвищення заробітної плати, зниження податків, покращало пенсійне забезпечення. Соціальний стан людей став стабільнішим.

Бурхливий розвиток отримала система вищої освіти. У 1960 році в Сталіно індустріальний інститут був перейменований на політехнічний, а його Краматорська філія на індустріальний інститут. В області відкрилися і два нові вищі: інститут радянської торгівлі і філія Харківського інституту мистецтв. Донецький педагогічний інститут був перейменований на університет.

У другій половині 60-х років інтенсивно розвивалася металургійна промисловість. Відновили роботу Авдіївський коксохімічний завод, високопродуктивне дротяне прокладення на Макіївському металургійному заводі та ін. об'єкти.

З середини 60-х років розвивається повітряний транспорт, рейси якого обслуговують три аеропорти: в Донецьку, Маріуполі, Краматорську.

У 70-80-і роки провідну роль в економіці Донбасу продовжує грати вугільна промисловість, значними темпами розвивається донецька енергетика, побудована найбільша теплова електростанція в Європі - Вуглегірська ГРЕС.

У 70-і роки Донецька область стає регіоном розвиненої хімії. Хімічні підприємства Донбасу забезпечують на початок 80-х років 1/8 частину республіканського випуску мінеральних добрив і кальцинованої соди, 1/4 частину сірчаної кислоти, майже 1/5 частину синтетичних миючих засобів.

Розвивається легка і харчова промисловість. У 60-70-і роки почали роботу Донецький бавовняний комбінат, Макіївська бавовнопрядильна фабрика, Донецький завод іграшок, Донецький завод холодильників "Норд", ряд підприємств харчової промисловості. Донецька область стає великим будівельним майданчиком. За період з 1958 по 1985 рр. побудовано 12 тис. підприємств.

Інтенсивний промисловий розвиток Донбасу перетворив його на середину 80-х років на один з найбільш урбанізованих регіонів України: 90% мешканців Донецької області, абсолютна більшість його населення, була зосереджена в містах.

У другій половині 60-х - 1 половині 80-х років відбувається демократизація системи освіти, науки, культурного життя. У школах і вузах відбувається активний пошук нових методів викладання, створюються умови для творчої роботи майстрів мистецтва, розширюються наукові дослідження, змінюється ставлення до літературного життя. У Донбасі сформувався досить потужний науковий потенціал. Важливу роль в активізації наукового життя в регіоні зіграло створення в 1965 р. в Донецьку наукового центру АН УРСР. До його складу увійшли фізико-технічний інститут, відділення економіко-промислових досліджень Інституту економіки АН УРСР, обчислювальний центр і ботанічний сад.

Великим науковим центром регіону був Всесоюзний науково-дослідний інститут гірничорятувальної справи (м. Донецьк) - єдина у світі спеціалізована установа подібного профілю.

Центром науки регіону стає Донецький політехнічний інститут, в якому розробляються нові перспективні теми, створений могутній науково-дослідний сектор.

Пожвавилася діяльність театрів і філармонії. З середини 80-х років почалося формування нових театральних концепцій. У цей період затверджується ідея відродження в Донбасі національного театру, яка була втілена в діяльності Донецького українського музично-драматичного театру, Донецького театру опери і балету, Української трупи Донецького театру ляльок, в створенні грецького театру.

За роки незалежності України Донецька область не тільки зберегла свої провідні позиції у промисловому розвитку країни, а й стала видатним центром культурного і суспільно-політичного життя.

Негативного впливу зазнала Донецька область у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації.

З квітня 2014 року на території Донецької області проводилась антитерористична операція, з травня 2018 року тривала Операція об’єднаних сил щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з 24 лютого 2022 року відкритий воєнний напад Росії на Україну - третій етап російсько-української війни.

Частина території Донеччини є тимчасово окупованою. Збройна агресія Росії змусила тисячі українців покинути свої домівки в пошуках безпеки всередині країни або за її межами

Наразі зусилля державних і місцевих органів влади зосереджені на відновленні зруйнованої інфраструктури та створенні умов для покращення життя населення області.