19 вересня 2025 року виповнюється 65 років від дня народження Оксани Стефанівни Забужко (1960) – української поетеси, прозаїка, есеїстки, філософині, однієї з найвідоміших сучасних українських письменниць.

Оксана Забужко народилася у Луцьку в родині філологів. Ще у шкільні роки проявила літературні здібності, Писати вірші Забужко почала, за її словами, «з дописемного віку». Дебютувала з віршами в періодиці у 9 років. Перша її збірка мала бути опублікована в 13 років (1973), а передмову до неї написав Михайло Стельмах. Та на жаль,  під час репресій 1972 року її батьки потрапили в «чорні списки», і збірку було знято з виробництва. Ранні вірші Забужко ніколи так і не були опублікувовані.

Закінчила філософський факультет Київського університету імені Т. Шевченка, де згодом викладала.

На початку 1990-х років стажувалася та викладала у провідних університетах США (Пенсильванський університет, Гарвард, Колумбійський університет). Це дало їй можливість презентувати українську культуру у світі та закласти основи свого міжнародного визнання.

Оксана Забужко працює у багатьох жанрах – поезія, проза, есеїстика, літературознавчі розвідки. Її твори перекладені понад 20 мовами світу.

Ключовими романами в творчості Забужко вважаються:

«Польові дослідження з українського сексу» – роман, який став справжнім культурним феноменом 1990-х. Книжка, що присвячена  свободі жінки, спричинила гучний скандал та мала великий успіх водночас. Цей роман справив незворотній вплив на українську літературу. Завдяки авторці тема гендерної рівності перестала бути табу в художній літературі, а кількість жінок в письменстві стрімко зросла. Не зважаючи на критику, книга перевидавалася більше десятка разів і стала першим бестселером в сучасній Україні.

Музей покинутих секретів» – масштабний роман, що охоплює шістдесят років української історії. У ньому поєдналася детективна складова, романтична історію та роздуми про національну пам’ять. За нього письменниця отримала Премію Центральної Європи «Ангелус» (2013).

«Планета Полин» - де зібрано найважливіші есеї Оксани Забужко останніх двох десятиліть, присвячені постатям і подіям, які авторка вважає культурно знаковими для сьогоднішньої епохи кризи гуманізму.

  «Хроніки від Фортінбраса» (1999) – збірка есеїв, у якій авторка осмислює місце української культури у світовому контексті.

«З мапи книг і людей» (2012) – літературні портрети й есе, що відкривають взаємозв’язки культури та особистостей.

У 1990-х роках Забужко стала першою українською письменницею, яка привернула увагу світових літературних критиків.

Книги письменниці перекладені англійською, французькою, німецькою, польською, чеською, італійською та іншими мовами.

Вона є лауреаткою численних українських та міжнародних літературних відзнак, а також активною учасницею інтелектуальних дискусій у Європі.

Окрім літератури, займається публіцистикою та культурною дипломатією, популяризуючи українську культуру за кордоном.

Письменниці часто залишає особисте життя поза обговоренням, проте у низці інтервʼю це питання також обговорювалось. Оксана Забужко була одружена з українським філософом та літературознавцем Михайлом Бринихом, з яким певний час жила у США. Зараз відомо про партнерські стосунки з художником Ростиславом Лужецьким, проте сама письменниця не говорить про це прямо. Дітей не має, про що відверто говорила в інтерв’ю.

Творчість Оксани Забужко стала невід’ємною частиною сучасної української літератури. Вона поєднує глибокий аналіз історії та культури з особистісним досвідом, ставлячи гострі питання про національну пам’ять, жіночу ідентичність та свободу людини.