Микола Лисенко народився 3 листопада 1914 року в с. Харсіки (нині село Чорнухинського р-ну Полтавської обл.) в селянській родині. Деякий час навчався в 7-річній трудовій школі, потім – у Чорнухинському с.-г. технікумі. Від 1932 працював агрономом. 1935 поступив на історичний факультет Харківського університету. По закінченні його (1940) був учителем історії в сільській школі на Ворошиловградщині (нині Луганщина). Цього ж року призваний на службу до Червоної армії.

По завершенні війни Другої світової війни продовжив навчання. Закінчив аспірантуру в Інституті історії України АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України). 1949 року захистив кандидатську дисертацію й був залишений працювати в Інституті історії України АН УРСР. Від 1954 року – заступник директора з наукової роботи Київського державного історичного музею (нині Національний музей історії України), 1955 року перейшов на роботу до НДІ педагогіки УРСР (займав посади: завідуючого відділу методики викладання історії та суспільствознавства, провідного співробітника, наукового консультанта). 1976 року захистив докторську дисертацію.

Микола Лисенко автор понад 20 монографій, підручників, посібників, понад 100 наукових статей з методики викладання історії в школі. Дослідження в галузі методики викладання історії автор поєднував з дослідженням історії визвольної боротьби в Україні в 1-й пол. 19 ст.

Основні праці:

1. Повстання декабристів на Україні. К., 1952.
2. Декабристський рух на Україні. К., 1954.
3. Повстання Чернігівського полку (з історії декабристського руху на Україні). К., 1956.
4. Методика використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії СРСР. К., 1961.
5. Киев: Путеводитель-справочник. К., 1964.
6. Методика викладання історії Української РСР, ч. 1–2. К., 1985.
7. Патріотичне виховання учнів у процесі вивчення історії. К., 1976.
8. Історія України (з прадавніх часів до 1917 року), т. 1–2. Дніпропетровськ, 1994.