08:18 25 жовтня - з нагоди відзначення 95-річчя від дня народження Петра Федоровича Сингаївського | |
Серед зеленошумних поліських сосняків на Житомирщині біліє стінами чепурних хат село Шатрище. Тут, у селі Шатрище Житомирської області в сім’ї хлібороба 25 жовтня 1929 року народився Петро Федорович Сингаївський. Освіту здобув у м. Коростені, де закінчив місцеву десятирічку. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював редактором видавництва «Дніпро», старшим редактором сценарного відділу Київської студії художніх фільмів, завідуючим відділу нарису і публіцистики журналу «Райдуга», де познайомився з майбутньою дружиною, Ганною Симоновою. Побралися 1957 року, того ж року народився син Сергій. У 1953 році з’являється його перший друкований твір – байка «Пильний осел» на сторінках «Літературної газети» Спілки письменників України (сьогодні видання носить назву «Літературна Україна»). Окремо вийшли збірки поезій: «Лірика моєї весни» (1956), «Зорі поруч» (1961), «Теплінь» (1964), «Місячне світло» (1966), «Моя турбота віковічна» (1967), «Листя поліського ясеня» (1970), «День, у якого все попереду» (1973), «Приїзжайте на мій материк» (1974), «Каштановий світ» (1975), «Травневі арфи» (1979) та ін. Вірші Петра Сингаївського сповнені романтизмом, любов’ю до своєї Батьківщини та сім’ї. Роздуми про життя, красу поліських нив та гаїв, майбуття землі, боротьбу добра та зла, кохання та розлуку – ось головні мотиви його поетичних етюдів. Притаманними для автора були також сатиричні й іронічні твори на побутові теми. Серед творчого доробку Петра Федоровича особливе місце займають його твори для дошкільнят та дітей молодшого шкільного віку. Це збірки «Сонце іде на урок» (1965) «Кораблі мого дитинства» (1969), «Зоряна доріжка» (1972), «Білі черевички у зими» (1974) «Плисоччина колиска» (1979) тощо. В цих збірках перед дітьми постають дотепні образи звірят і птахів, з гумором подані веселі пригоди однолітків, вкрапляються картини спогадів власного дитинства автора. Поезії Петра Сингаївського зігріті доброю усмішкою, легко читаються і запам’ятовуються. У 1971 році виходить друком єдиний опублікований прозовий твір письменника – «Сьогодні ще не пізно». Разом з Борисом Палійчуком та Анатолієм Сироватським написав сценарій повнометражного документального фільму «Битва за Київ». Петро Федорович Сингаївський помер 16 січня 1995 року, але залишив він після себе гарний слід: поезію,переклади та любов до рідної землі та своїх батьків. Похований Петро Федорович Сингаївський у рідному селі Шатрище поруч із батьком, як і заповідав.
| |
|
Всього коментарів: 0 | |