18 серпня виповнюється 190 років від дня народження Олександра Яковича Кониського (1836-1900) - українського письменника, публіциста, перекладача, видавця, лексикографа, педагога, громадського діяча, адвоката та автора слів духовного гімну України «Молитва за Україну».

Є люди, чиє життя важко вмістити в одну професію чи одне визначення. Саме таким був Олександр Кониський. Він працював для української культури одразу в багатьох напрямках: писав художні твори й публіцистичні статті, укладав навчальні посібники, перекладав, займався видавничою справою, досліджував українську мову та історію, підтримував розвиток освіти й активно відстоював право українського слова на існування.

Народився Олександр Кониський 18 серпня 1836 року в селі Переходівка на Чернігівщині, дитинство провів у Ніжині. Літературну діяльність розпочав 1858 року, публікуючи свої твори в періодиці. Поступово література й громадська діяльність стали важливою частиною його життя.

Особливе місце у діяльності Кониського посідала освіта. Працюючи в Полтаві, він організовував недільні школи та створював для них навчальну літературу. Серед його педагогічних праць - «Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотниця» (1863), «Граматка або перша читанка задля початку вченья» (1882).

Для Кониського українська книга була не просто засобом передачі знань. Вона була способом підтримати національну культуру й дати людям можливість навчатися рідною мовою.

Кониський залишив помітний літературний доробок. Він писав поезію, прозу, драматичні твори, нариси, публіцистичні статті, звертався до історичної та культурної тематики. У своїх творах порушував питання національної свідомості, освіти, суспільного життя, захищав українське слово та культуру.

Писав він і під численними псевдонімами — їх дослідники нараховують близько 150. Серед них - О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин та інші.

Важливою сторінкою його творчості стала й шевченкіана. Кониський багато років досліджував життя та творчість Тараса Шевченка. Результатом цієї роботи стала ґрунтовна біографічна праця «Тарас Шевченко-Грушівський», яка згодом стала одним із відомих досліджень життя Кобзаря.

Кониський цікавився не лише художньою літературою, а й українською мовою. Він працював над лексикографічними матеріалами, перекладав твори, укладав навчальні видання. Його діяльність була частиною великої праці української інтелігенції XIX століття - зберегти й розвивати українське слово в умовах численних заборон та обмежень.

За свою громадську й культурну діяльність Кониський зазнавав переслідувань. 1863 року його без суду заслали до Вологди, а згодом до Тотьми. Проте навіть складні життєві обставини не змусили його відмовитися від роботи для української культури.

Велику роль Кониський відіграв і у видавничій справі. Він був одним із засновників Літературного товариства імені Тараса Шевченка у Львові, а згодом доклав зусиль до його перетворення на Наукове товариство імені Шевченка.

Наприкінці XIX століття Кониський став одним з ініціаторів об’єднання українських громадських сил і заснував у Києві видавництво «Вік». За роки існування воно видало понад 100 українських книжок, зробивши вагомий внесок у розвиток українського книговидання.

Та, мабуть, найвідоміше ім’я Олександра Кониського сьогодні пов’язане з твором, який давно вийшов за межі літератури й став частиною духовної історії України.

У 1885 році Кониський написав текст «Молитви за Україну». Музику створив Микола Лисенко. Твір швидко поширився й став одним із найвідоміших українських духовно-патріотичних творів.

У його словах - проста й водночас надзвичайно сильна молитва за Україну, її народ, свободу та майбутнє. Саме тому твір пережив свого автора і продовжує звучати й сьогодні.

Олександр Кониський помер 12 грудня 1900 року в Києві, але залишив після себе значно більше, ніж окремі книжки чи статті. Його спадщина - це приклад щоденної, наполегливої праці заради української освіти, культури, книги й слова.

190 років потому його ім’я нагадує нам: українська культура творилася не лише великими літературними творами. Її творили також люди, які укладали підручники, видавали книжки, досліджували мову, перекладали, навчали, писали статті й просто щодня робили свою справу - для України.

А над усім цим і сьогодні звучать слова його найвідомішого твору -«Молитви за Україну».