Гі Де Мопассан (повне ім'я Анрі-Рене-Альбер-Гі де Мопассан, фр. Henry-René-Albert-Guy de Maupassant) – один із найвпливовіших і найпопулярніших прозаїків ХІХ ст. Його справедливо називають одним із творців сучасної форми короткої розповіді – «батьком» новели.

Народився Гі де Мопассан 5 серпня 1850 року в Нормандії в сім'ї дворянина і буржуа. Батько незабаром розорився, а після народження другої дитини, пішов із сім'ї. Мати Лора була жінкою непересічної літературної культури, захоплюючись класичною літературою, особливо Шекспіром. 1860 року Лора переїхала з обома синами до Етрети, де Гі де Мопассан провів своє дитинство поміж морем та полями, дорослішаючи в атмосфері любові до природи та спорту.

У тринадцять років юний Гі потрапив у духовну семінарію містечка Івето. Проте, скоро зрозумів, що католицьке догматичне виховання не для нього, тож невдовзі за волелюбність і непокору його виключили із закладу.

У 1864 р. він вступив до приватного Руанського ліцею, де зарекомендував себе як обдарований учень: юнак гарно вчився, писав вірші та брав участь у театральних виставах. У ліцеї Гі познайомився з літературним соратником і однодумцем – поетом Луї Буйле. Після закінчення ліцею Мопассан вступив на юридичний факультет університету Канн. Проте, з початком франко-прусської війни 1870−1871 рр. Гі добровольцем пішов на фронт захищати Батьківщину від загарбників. Війна залишила глибокий слід у душі майбутнього письменника і стала місцем подій багатьох його відомих творів.

Повернувшись додому, він застав свою родину у тяжкому фінансовому становищі, і щоб виправити ситуацію, влаштувався на службу у Морське міністерство. У цей час Гі активно займався літературною працею та спортом (найбільше він любив греблю). Відомим є той факт, що у 1868 р. на канікулах в Етреті Мопассан врятував від утоплення англійського поета Чарльза Алджернона Суінберна.

Першим читачем та критиком Гі був майстер прози – Гюстав Флобер. Він редагував дебютні твори майбутнього письменника у літературі і журналістиці. У Флобера Мопассан познайомився з Емілем Золя, Іваном Тургенєвим та багатьма іншими представниками шкіл натуралізму та реалізму. У 1880 р. він взяв участь у зборах письменників «Вечори Медану»,  де  презентував свою першу новелу «Пампушка». Вона мала блискучий успіх у літературній спільноті, а сам Флобер характеризував її як «безсмертний шедевр літератури».

Найбільш плідним періодом життя Мопассана стало десятиріччя 1880–1890 рр.: він опублікував шість романів, більше трьохсот новел та кілька мандрівних нарисів. Мопассан став одним із найбагатших літераторів свого часу, а його річний дохід складав близько 60 тисяч франків.

У 1881 р. була опублікована перша збірка новел Мопассана під назвою «Дім Тельє», яка перевидавалася дванадцять разів протягом двох років. А у 1883 р. він закінчив свій перший роман «Життя», праця над яким тривала шість років, починаючи з 1877 р. Головна ідея твору − втрачені ілюзії та розчарування. 25 тисяч екземплярів роману було продано менш ніж за рік. Лев Толстой написав про цей твір: «Чудовий роман, незрівнянно найкращий роман Мопассана, але чи не найкращий французький роман із часів «Знедолених» Віктора Гюго».

Наступною найгучнішою подією у кар'єрі Мопассана став роман «Любий друг». Він розповідає про молодого красеня, який робить блискучу кар'єру за допомогою зваблених ним жінок. Це призводить до деградації особистості та втрати духовності. Саме цей роман став візитною карткою письменника. Надрукований у 1885 р., він перевидавався тридцять п'ять разів протягом чотирьох місяців.

Цикл новел письменника присвячено темі нещасного і нерозділеного жіночого кохання. Однією з них є літературний шедевр Мопассана − «Міс Гаррієт» (1884 р.). Книга розповідає про складну жіночу долю головної героїні, якій автор безмежно співчуває до останніх сторінок твору.

Переважна більшість новел Гі де Мопассана про почуття нестримного кохання і пристрасті, про всю гаму складних взаємин між чоловіком і жінкою.

Гі де Мопассан відчував нестримну пристрасть до жінок, мав славу ловеласа, велику кількість романів і випадкових зв'язків. Відомі імена тільки деяких пасій Мопассана: графині Еммануели Потоцької, дружини придворного архітектора Ерміни Леконт дю Нуї, багатої світської дами Марі Канн. У 1882 р. Мопассан вирішив одружитися, але до весілля справа так і не дійшла. Пізніше він скаже: «Я кохаю лише одну жінку − незнайомку, якої не існує в реальності».

Проте, серед великої кількості короткочасних романів генія знайшлося місце і для романтики. Деякий час Мопассан листувався з українкою Марією Башкирцевої. На той час Марія жила у Франції, була відомою художницею і автором знаменитого «Щоденника». Листи 24-річної Марії полонили серце і душу Мопассана. Однак, закостенілий ловелас, який зазвичай відносився до жінок легковажно і цинічно, злякався нового щирого почуття, так і не наважившись відкритися. Після смерті Марії від тяжкої хвороби Гі приїжджав на її могилу, важко переживав, стверджуючи, що ця незвичайна жінка виявилася єдиною ніжною квіткою у його бурхливому житті.

Після смерті Гі де Мопассана у французькому виданні «Еклер» з'явилася сенсаційна новина про те, що відомий письменник є батьком трьох дітей: двох дівчаток і хлопчика. Незаконно народжені спадкоємці, за звичаями того часу, носили прізвище матері, якою виявилася Жозефіна Літцельман.

Сам письменник ніколи не згадував про дітей, та й родичі заперечували факт їх існування. Гі залишив заповіт, в якому майже всі заощадження перейшли до племінниці.

З 1884 року його переслідують нервові напади, а в грудні 1891 року вони доводять письменника до спроби самогубства. Далі в нього прогресує параліч мозку, через який автор помер у віці 42 років.

Мопассан і Україна. Творчість Мопассана завжди користувалася в Україні сталим інтересом. Перші переклади його творів з'явилися ще за життя автора. Починаючи з 1883 р., різні газети й журнали друкували переклади його статей і оповідань. Серед перекладачів варто виділити Марка Вовчка, Василя Щурата, Осипа Маковея, Івана Рильського та ін.

За півтора десятиліття з'явилося понад 40 перекладів різних творів Мопассана. Великим прихильником творчості письменника був І.Франко. Він підготував збірку новел письменника, що вийшли під назвою "Дика пані" (1899). Після 1917 р. в Україні виходили збірки новел письменника передусім на теми народного життя та про події франко-прусської війни.

Історія життя великого генія новели воістину трагічна, він помер, так і не реалізувавши весь свій творчий потенціал. Гі де Мопассан сам склав собі епітафію: «Я все життя жадав всього, але я не знаходив задоволення ні в чому».