30 вересня відзначається Всеукраїнський день бібліотек.

Публічні бібліотеки м. Бахмут завжди намагались бути добрими помічниками і друзями своїм користувачам. Збереглися відомості, що вже з  20-х років минулого століття в місті діяла Центральна окружна бібліотека. До Другої світової війни працювали вже дві міських бібліотеки –Центральна для дорослих та дитяча бібліотека.

В мирному Бахмуті  до повномасштабного вторгнення РФ в Україну читачів Бахмутської міської ТГ обслуговували 13 публічних бібліотек. Майже 20 тис. користувачів в бібліотеках не тільки брали книжки та журнали. Бібліотеки справді стали центрами інформації, культури, надавали послуги з використанням сучасних інформаційних технологій. При бібліотеках діяли різні об’єднання за інтересами, клуби, проводились майстер-класи, виставки картин, фотографій, різних виробів. В Центральній бібліотеці була організована перша в області кімната-музей бібліотечної справи міста. ... Читати далі »

Нещодавно, 22 вересня, екологи, біологи, шанувальники природи відзначили Всесвітній день носорога.

Ці незгарбні, на перший погляд, чудернацькі тварини – другі за величиною сухопутні тварини, поступаючись за розмірами лише слонам.

Тож на нашому еколекторії «Природа та ми» поговоримо про носорогів.

Колись вони були розповсюджені майже по всьому світу, а зараз знаходяться на межі зникнення. І головні причини  - це людський фактор. По-перше, браконьєрство, безконтрольне знищення тварин. По-друге, зменшення середовища проживання. Люди руйнують звичні місця, де жили носороги, вирубують тропічні ліси, висушують болота, де ці великі тварини харчуються та приймають грязьові ванни, знижуючи тим самим температуру свого тіла.

Носороги – великі ссавці, що зараз живуть на землях Африки і в Азії. Це вкрай масивні тварини, що відрізняються досить страхітливим виглядом. Однак, як би небезпечно не виглядали носороги, вони не мають звички нападати на інших тварин і є виключно травоїдними.

Загалом у світі існує п'ять видів носорогів - суматранський носоріг, індійський, яванський, чорний і білий носороги.

А колись, за висновками палеонтологів, по землі ходили  57 родів носорогів, наразі вимерли. Навіть на території теперішнього Сибіру проживали шерстисті носороги.

Частково шерсть зберіг суматранський носоріг. За це їх називають волохатими. Їхні тіла вкриті шерстю, тоді як шкіра інших видів цих тварин позбавлена рослинності.

Еласмотерія – вимерлий вид носорогів, чий виріст на чолі відрізнявся вкрай довгим і куполообразною будовою. Вважається, що саме ці тварини могли послужити прототипом єдинорогів.

Білий носоріг білим за кольором не є. Просто назва прижилася, хоча дослідники переплутали схожі слова англійської мови «wide» - широкий та «white» - білий. Бо спочатку дослідники назвали цей вид «широкомордий».

                     Білий носоріг

Чорний носоріг, в свою чергу, отримав таке ім’я на противагу вже відомому білому, ставши наступною ланкою в ланцюжку, що почалася з лексичної помилки.

                      Чорний носоріг

Серед білих носорогів прийнято виділяти два підвиди – північний і південний. Останній самець північних білих носорогів помер в Кенії у березні 2018 року -  https://tsn.ua/svit/u-malayziyi-pomer-ostanniy-sumatranskiy-nosorig-1448607.html

Пізніше в країні були застосовані безпрецедентні мірі з повернення носорогів на північ країни. Про це детальніше можна дізнатись з фільму компанії National Geographic  «Дика Африка. Повернення носорогів» за посиланням  https://www.youtube.com/watch?v=8eQlUi2A_ZY

Роги носорога – це не кістка, як бивень слона. Основу рогів становить білок кератин. Такий же присутній у волоссі та нігтях людини і пташиному пір’ї.

У деяких видів носорогів по два роги. При цьому у деяких вимерлих різновидів цих створінь рогів і зовсім не було. Другий ріг росте з надлобної кістки.

На чорному ринку ріг носорога коштує дорожче, ніж золото і алмази. У 2012 році за один кілограм давали 65 000 доларів.  Саме з-за цього носороги і були майже знищені.

Довжина найбільшого відомого рогу носорога становить 158 сантиметрів.

Близько 12 тисяч років тому Землею ходили носороги, роги яких сягали 2 метрів завдовжки.

Зір у носорогів слабкий, але вони компенсують цей недолік чудовим слухом і нюхом.

На кожній нозі у носорога по три пальці, а на кожному пальці – по копиту.

Перед тим, як приступити до спарювання, носороги нерідко б'ються між собою.

Колись в Індії бойових носорогів використовували нарівні з бойовими слонами.

На коротких дистанціях носороги здатні розвивати швидкість до 60 км/год, трощачи все на своєму шляху.

Ці тварини люблять валятися в багнюці, щоб уберегти свою шкіру від палючих променів сонця. В іншому випадку вони можуть отримати сонячні опіки. А шкіра у носорога сягає 6-8 сантиметрів у товщину.

Спілкуються вони між собою в основному за допомогою запахів.

Полювання на цих тварин заборонено у всіх країнах, де вони водяться.

В Індії у 80-х роках минулого століття з метою захисту носорогів у національному парку Казіранга від браконьєрів було дозволено стріляти без попередження в будь-яку озброєну людину, не одягнену в уніформу співробітника парку.

                           Індійський носоріг

З погляду біології найближчими родичами носорогів, які живуть нині, є тапіри, зебри і коні.

Найбільший у світі носоріг, білий, за день виробляє 20 -22 кг гною. Взагалі купи гною служать для тварин своєрідним кодом, в якому незрозумілою нам мовою записані місця проживання, кількість тварин та інша життєво необхідна інформація.

Термін життя носорогів на волі сягає 35-40 років.

Після спарювання самець носорога зазвичай йде, і процес народження і виховання потомства повністю лягає на плечі самки.

Вагітність самки складає 15-18 місяців, після чого на світ з’являється 1 дитинча, який залишається з матір’ю протягом 2,5 років.

Самка самостійно піклуватися про своє потомство, оскільки відразу після спарювання самець йде геть.

Єдиними природними ворогами носорогів, крім людини, є тигри і леви, але навіть ці хижаки рідко ризикують нападати на озброєних рогами гігантів.

Суматранські носороги мешкають в Індонезії на ізольованих територіях, ведуть самотній спосіб життя. Вони невеликі порівняно з іншими видами носорогів, а самки народжують приблизно раз на три-п’ять років. Саме через це суматранські носороги стоять ближче за всіх до межі вимирання. А ще в неволі суматранські носороги не розмножуються.  Про відродження суматранських носорогів можна більше дізнатись з фільму «Суматранський носорог, що зникає» за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=IFhCcZrySO4

Суматранський носоріг

Перше знайомство європейців з носорогами сталося у 1515 році, коли гуджаратський султан надіслав одного з них в подарунок португальському королю Мануелю I.

Але ХХІ століття може стати останнім, коли люди бачать носорогів в дикій природі. Тобто всього за 5 століть людина змогла практично знищити цих дивовижних, чудернацьких, але таких розумних, могутніх тварин.

Рано навесні, коли дерева ще не вдяглися у зелене вбрання, серед поодиноких квітів та торішнього опалого листя, у вологих лісах на відмерлій деревині можна побачити щось незвичайне - яскраво-червону всередині, ззовні білувату - чи то квітку, чи іграшкову чашу, яка випадково опинилась у лісі. Це - симпатичний гриб з незвичною назвою -  саркосцифа.  

Його яскраве забарвлення, маленькі розміри та незвичайна форма приваблюють погляд серед ще голого сірого лісу.

Саркосцифа яскраво-червона росте поодиноко або невеликими групами. Зовнішній вигляд нагадує чашу або бокал, внутрішня частина якої яскраво-червоного кольору, блискуча та глянцева,  а зовнішня – білувата. Ніжка невелика, білуватого кольору, висотою 1-3 см.

Цей гриб має в народні такі назви – ельфова шапка або чаша, бабине вушко, дельфійська чаша.

Вперше назва цього грибу була опублікована 1885 року.

Саркосцифи на Хмельниччині

Є відомості, що саркосцифа яскраво-червона має лікувальні властивості, і використовувалася індійськими племенами у народній медицині як кровоспинний засіб.

Саркосцифа – своєрідний екологічний індикатор чистого довкілля, тому поблизу забруднених промислових міст, шосейних доріг ви не знайдете цього гриба.

На диво, це їстивний гриб, правда, всього 4-ї категорії, з низькими харчовими якостями. Відповідно приготовлений, гриб смачний. Використовується вареним, смаженим, сушеним.

О цій порі в лісі зустрічається теж чашеподібний, але чорний отруйний гриб  - чаша, або бокал, диявола.

Чаша диявола, Хмельниччина

Матеріал підготований в рамках святкування Європейського дня грибів (або Європейського дня дії щодо грибів). День відзначається у четверту суботу вересня  - в 2023р. це 23 вересня.

Бажаємо всім грибникам цікавих та смачних знахідок! Але будьте обережні та уважні – беріть  тільки ті гриби, які знаєте, звертайте увагу на якість грибів – навіть їстивний гриб може стати отруйним, якщо він дуже хробачливий, старий, або навіть запліснявілий чи з неприємним запахом!

До Дня міста Бахмут спробуємо досліди за різними джерелами походження назви одного з найстаріших міст Донбасу, міста-героя, міста-фортеці Бахмут (з наголос на другому складі - БахмУт).  За висловлюванням географа Сергія Меча «Поездка в южную Россию» «Таков Бахмут, как называли его граждане, делая ударение на у и произнося это слово так же, как мы произносим хомут».

Давнє українське місто Бахмут нині є чи не найважливішим на Донбасі. За Бахмут йдуть жорстокі бої – місто від російської орди боронять героїчні нащадки його славних засновників – козаків.

У середні віки територія сучасного Бахмуту була частиною великого Дикого поля. Номінальними господарями їх вважалися то кримські хани, то московські царі.

Проте, справжніми їх власниками були козаки – запорожцям, слобожанам і дончакам не було особливо діла до того, що відбувається в далекому Бахчисараї чи на Москві, вони мали власний погляд на життя.

Перша згадка про Бахмут не як річку, а "населений пункт" датується 1571 роком. Тоді московитський цар Іван Грозний наказав облаштувати прикордонні застави на річках Айдар і Сіверський Донець, щоб своєчасно попереджати про рейди ногайців чи кримців, що йшли Муравським шляхом.

З тих пір саме 1571р. вважається роком заснування міста. Історики сперечаються, досліджують. Але зараз це не наша тема, мова йде саме про назву – Бахмут, що вона означає та звідки пішла.

Назва міста походить від назви місцевої річки Бахмут (БахмУтки), що є правою притокою Сіверського Дінця, а от, що таке Бахмут – точно не знає ніхто.

Вважається, що саме слово Бахмут має тюрське походження.

В «Толковом словаре живaго великорусского языка» Володимира Івановича Даля є слово «бахмат» та його тлумачення:

«БАХМАТ м. стар. татарск. малорослая, крепкая лошаденка; клепер, пони, клячонка, маштак, маштачок. Бахмет, бахметка м. вят. мохнатый, косматый; неуклюжий, неповоротливый».

То історики-кразнавці припускають, що назва річки пішла від цих конячок.

Згадування Бахмуту та річки Бахмутки є навіть в «Енеїді» Івана Котляревського. В ній є рядок:

"Пиріг завдовжки із аршин

І солі - кримки і бахмутки"

Кримка - кримська сіль, зібрана на узбережжі Сивашу (Гнилого моря). За аналогією бахмутка - сіль зБахмуту.

До речі, м. Бахмут – не єдиний населений пункт з такою назвою.

Бахму́т (рос. Бахмут, башк. Бахмут) — село у складі Куюргазинського району Башкортостану. Адміністративний центр Бахмутської сільської ради. Населення в 2010р. — 618 осіб.

Бахмут (рум. Bahmut) - село в Каларашському районі Молдови. Є адміністративним центром комуни Бахмут, куди входить також залізнична станція Бахмут. Населення – за даними перепису 2004р. складало 1226 осіб.

Бахмут - село в Лисковському районі Нижегородської області. Входить до складу Кисловської сільради.

Бахмутівка — село Новоайдарського району Луганської області України.

Бахмутський – хутор в Кизлярському районі Дагестану (зараз не існує).

В Україні в Чернігівській області ще є місто Ба́хмач (МФА: [ˈbɑxmɐt͡ʃ]), з наголосом саме на А.

Є різні суперечливі думки щодо походження самої назви «Бахмач». Так, в багатьох публікаціях говориться, що за переказами вона – від татарського слова і означає болото, в інших – від половецького слова «бохмача» – водопій.

А, може, і назва ріки Бахмут (Бахмутка) пішло саме від половецького «бохмача» -  водопою?

В евенській мові слово «бахмут» означає холодний північно-західний вітер, що дме в нижній течії Дону, і має українське походження.

Є таке тлумачення назви Бахмут – утворена від двох мусульманських основ - "баха" і "мута". У перекладі з арабської перша означає «красивий, прекрасний», а друга — «той, хто підкоряється, кориться, виявляє послух».

А ще існує прізвище Бахмут, яке  походить від найдавнішої форми слов'янських фамільних прізвиськ, утворених від географічної назви місцевості, вихідцем з якої був один із предків.

І варіанти прізвища Бахмут – Бахмутов,Бахматов,  Бахмутський.

Бахматов - руське, болгарське, азербайджанське або єврейське чоловіче прізвище.

Ім'я Бахмет тюркського походження: дворяни Бахметєви вважали своїм предком знатного татарина Аслана Бахмета, який приїхав на Русь у XV ст. Походить від арабської Махмет - уславлений. (Ф). Ім'я Бахмет, що лежить в основі прізвища, є адаптацією складного тюркського імені: baj «багатий» + (A)hmet (особисте ім'я). Можлива адаптація іншого тюркського імені Махмет — Бахмет.

Бахмутов Володимир Георгієвич, член-кореспондент НАН України, професор, доктор геологічних наук.

Бахмутов Сергій Іванович - український спортсмен та тренер, Заслужений тренер України (2001).

Бахмутський Одексій Іванович (1893 —1939), український винахідник, народився в Луганській області. Загинув в шахті при випробуванні нового вугільного комбайну.

Ось скільки версій тлумачення географічної назви Бахмут, а також прізвищ, які пішли від географічної назви місцевості.

Яка з них найбільш достовірна, вирішувати науковцям.

20 серпня проводиться Всесвітній день картоплі фрі. І хоча ми звикли їсти картоплю фрі в її первозданному вигляді, приправляючи її дрібкою солі або поєднуючи з сиром чи спеціями, ми також можемо знайти її в презентаціях, доповнених надзвичайно екстравагантними й дивними смаками, як-от чипси зі смаком васабі, смажена курка, морські водорості, смажене яйце, курячі вафлі, капучино, кисла слива, майонез або навіть смак чилі з шоколадом. ... Читати далі »