125 років від дня народження Валер’яна Петровича Підмогильного (1901–1937) - українського прозаїка, перекладача, представника «Розстріляного відродження»

2 лютого 1901 року народився Валер’ян Петрович Підмогильний — одна з найяскравіших і водночас трагічних постатей української літератури ХХ століття. Його життя було коротким, але творчий спадок — надзвичайно глибоким і актуальним навіть для сучасного читача.

Валер’ян Підмогильний народився в селі Чаплі на Катеринославщині (нині — Дніпропетровська область) у селянській родині. Батько помер рано, тому майбутній письменник зростав у складних життєвих обставинах. Попри це, з юних років виявляв неабиякі здібності до навчання та читання.

Початкову освіту здобув у сільській школі, згодом навчався в Катеринославському реальному училищі. Саме в цей період почав писати перші оповідання, деякі з них — пригодницького характеру, інколи під псевдонімом. Пізніше вступив до Катеринославського університету, але через матеріальні труднощі не завершив навчання.

Активна творча діяльність Підмогильного припадає на 1920-ті роки — час потужного культурного відродження в Україні. Він працював учителем, бібліотекаром, редактором, коректором, поєднуючи повсякденну працю з інтенсивною літературною творчістю.

Письменник був учасником літературного об’єднання «Ланка», згодом — «МАРС», разом із Борисом Антоненко-Давидовичем, Григорієм Косинкою, Євгеном Плужником та іншими митцями. Для Підмогильного характерна інтелектуальна, психологічно заглиблена проза, зосереджена на внутрішньому світі людини.

Найбільшу славу письменникові приніс роман «Місто» (1928) — перший повноцінний урбаністичний роман в українській літературі. У центрі твору — доля сільського юнака Степана Радченка, який намагається підкорити місто й водночас втрачає моральні орієнтири. Роман вирізняється глибоким психологізмом і європейським художнім мисленням.

Інший знаковий твір — «Невеличка драма» (1930), у якому автор досліджує складні стосунки між людьми, самотність і духовні кризи особистості.

Також важливе місце у творчості Підмогильного посідають оповідання та повісті:

«Син», «Повстанці», «Остап Шаптала» та інші, де відображено драматичні події революційної доби й глибокі людські переживання.

Валер’ян Підмогильний був блискучим перекладачем, досконало володів французькою мовою. Він переклав українською твори Вольтера, Дені Дідро, Оноре де Бальзака, Віктора Гюго, Анатоля Франса та інших класиків світової літератури. Його переклади стали важливим внеском у розвиток української літературної мови й культури.

Як і багато діячів української культури, Підмогильний став жертвою сталінського терору.

8 грудня 1934 року його було заарештовано за сфабрикованими звинуваченнями. Письменника засудили та відправили до Соловецького табору особливого призначення.

3 листопада 1937 року Валер’яна Підмогильного разом із групою українських інтелігентів було розстріляно в урочищі Сандармох (Карелія). Йому було лише 36 років.

Ім’я Валер’яна Підмогильного було заборонене протягом десятиліть. Лише наприкінці ХХ століття його твори повернулися до читача. Сьогодні Підмогильного вважають одним із найінтелектуальніших українських прозаїків, чия творчість органічно вписується в європейський літературний контекст.

Його проза — це розмова про людину, вибір, самотність, відповідальність і ціну успіху. Саме тому твори Валер’яна Підмогильного й нині залишаються актуальними та цікавими для читачів різних поколінь.