Библиотекари Бахмутской централизованной библиотечной системы искренне поздравляют коллектив редакции газеты «Вперед» с высокой наградой - Грамотой Верховной Рады Украины «За высокие заслуги перед украинским народом» и победой в уникальном творческом конкурсе «Журналисты важны», опыт которого будет распространен и на сайтах Международной и Европейской федерации журналистов».

Печатные СМИ очень важны и нужны всегда в жизни каждого человека, но в период карантинних мер - это приток «кислорода информационного», что дает возможность жить одной жизнью с городом, радоваться его успехам, переживать за просчеты или неудачи в чем-то, делиться о наболевшем или о радостном событии, то есть, будучи на изоляции, не терять связи с ним - самым лучшим и родным Бахмутом.

Газета всегда поднимала важные, жизненные информационные темы, поэтому так востребована и любима бахмутчанами и жителями Бахмутского района, и не только в период «COVID-19».

Так держать, Впередовцы! Мы гордимся Вами, дорогие журналисты!

 Так склалося, що не всі ми знаємо тих людей, на честь яких перейменовано вулиці міста. Тож ці публікації, сподіваємось, допоможуть заповнити прогалини у наших знаннях про свій рідний край та його діячів.

Омелян Бірюков

Омелян Бірюков – терський (торський) козак  Ізюмського полку, в інших джерелах – донський  козак. Саме він наприкінці XVII століття відкрив по берегах річки Бахмут соляні джерела, більш багаті на сіль, ніж Торські озера, та заснував укріплену слобідку. (Джерело:  История городов и сел Украинской ССР. Донецкая область //Главная редакция УСЭ, 1976г. – С. 163: ЦДІА СРСР, ф. 1343, оп. 15, д. 377, л. 110).

Про Бірюкова йдеться мова у книзі статського радника Івана Кірілова «Цветущее состояние Всероссийскаго государства, в каковое начал, привел и оставил неизреченными трудами Петр Великий, отец отечествия, император и самодержец всероссийский, и прочая, и прочая, и прочая: собрано трудами статского советника и бывшего в Сенате обер-секретаря г. Ивана Кирилова, из подлиннейших сенатских архивов в феврале месяце 1727 г.: кн. 1-2 . - Москва: Унив. тип., 1831г.» (Режим доступу - https://www.prlib.ru/item/389455 С. 183):

«Город Бахмут; построен был деревянный острог тому лет 30, потому, что чрез Терскаго козака Бирюкова сысканы соляные воды, а в 710 году  на том месте учинена земляная фортеция; стоит тот город подле реки Бахмута». А вокруг посада с трех сторон сделан полисад, а с четвертой вал земляной».

Про Бірюкова згадується у царській грамоті від  14.10.1704р.: «… да на правой стороне речки Жеребца пасека донскаго козака сухаревскаго жителя Емельяна Бирюкова».

Записки Одесского общества истории и древностей. - Одесса, 1844.- Т.1.- С. 365. (Режим доступу -http://history.org.ua/LiberUA/e_dzherela_zooi_1844/e_dzherela_zooi_1844.pdf).

 Історики вважають, що це один і той же Бірюков.

В 2020 році виповнюється 150 років науково-фантастичному пригодницькому роману видатного французького письменника Жуля Верна «20 000 льє під водою». А чи знаєте ви, що до його створення пряме відношення мали запорізькі козаки?

Ідею створення роману письменнику підказала сама неперевершена Жорж Санд. Після знайомства з романами Жуля Верна «Подорож до центру Землі» і «Від Землі до Місяця»  вона  написала автору: «Сподіваюся, що незабаром Ви поведете нас у морські глибини і Ваші герої мандруватимуть у підводних апаратах, удосконалених Вашими знаннями та фантазією». Заповітне бажання оспівати бентежну морську стихію знову спливло з глибин свідомості письменника. Настав час реалізувати велику мрію.

Жуль Верн заходився ретельно вивчати наукові праці про підводне плавання. У старому морському журналі за 1820 рік він натрапив на статтю, де йшлося про перші в світі «підводні човни». У середині 50-х років XVII століття французький монах Фурньє побував на Запорізькій Січі, й ось що він розповів про «підводні піроги» козаків: просмолений човен перевертався, до його бортів прив'язувалися мішки з піском; повітря, яке залишалося під дном човна, вистачало, аби кілька чоловік могли непомітно підкрастися по мілководдю до ворога.

Перший справжній підводний човен з металевою обшивкою збудував американський механік Бушнел у 1775р. Але він не йшов у ніяке порівняння з тим човном, який створила уява великого письменника. Як і в інших романах, Жуль Верн передбачив технічні досягнення на багато років наперед. Так, перший підводний човен, який приводився в дію електричним струмом, з'явився лише через двадцять років після того, як Жуль Верн опублікував свій роман! Ще один геніальний здогад - подвійний корпус «Наутилуса» - уперше збудував французький інженер Лефеб через тридцять років після виходу роману.

Ідея «Наутилуса» -  першого цивільного підводного човна так захопила американського конструктора Саймона Лейка, що він присвятив дослідженням у цій галузі все своє життя.

Без сумніву, «Наутилус» капітана Немо посідає певне місце в історії підводної навігації, оскільки Жуль Верн зумів правильно визначити шляхи її подальшого розвитку й стимулював роботу винахідницької думки. Та все ж «Наутилус» — явище літературне, тому що основним завданням письменника було втілення його власних уявлень про майбутні досягнення науки і техніки в художні образи.

У березні 1869 року було розпочато публікацію роману «20 000 льє під водою» в паризькому «Журналі виховання та розваг» з передмовою автора: «Сподіваюся, що й ця подорож під водами океану збагатить і зацікавить читачів так само, як і попередні, коли не більше… Бажання хоч би там що відкрити цей цікавий, вигадливий, майже невідомий світ коштувало мені неабияких зусиль і труднощів». Складність, за зізнанням самого Жуля Верна, полягала в тому, щоб «зробити правдоподібними зовсім неймовірні речі». В 1870 році публікацію було завершено.

Основним чинником «переконливості» є наукові дані, якими рясніє роман. Взяті з наукових праць відомості й детальні описи підводної флори та фауни, будови морського дна подаються в романі цілими блоками через певні інтервали, що цілком засвідчує реальність незвичайної подорожі. Це саме стосується й посилань на історичні події, а також конкретні географічні маршрути «Наутилуса». Видатний письменник змусив читачів мандрувати в уяві разом на підводному човні.

За думкою багатьох видатних людей сучасності, роман «20 000 льє» під водою – це перлина наукової фантастики, яка дала поштовх до розвитку науки. Назва роману відноситься до відстані, яка була пройдена героями роману під поверхню моря і дорівнює приблизно двом екваторам Землі. Найбільша глибина, яка згадується у романі – 4 льє. Французська назва роману говорить про моря у множині, маючи на увазі «Сім морів», якими плавали персонажі роману.

Тож пропонуємо вам, любі читачі, познайомитись з цим цікавим твором, або перечитати його захоплюючі сторінки.

Це можна зробити, взявши книгу в найближчий до вас бібліотеці, або читати он-лайн в Інтернеті за посиланнями:

На сьогодні є 7 перекладів роману українською мовою:

https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=441

http://booksonline.com.ua/view.php?book=39293 (переклад з французької Т. Черторижської та В. Пащенка).

Російською:

http://loveread.ec/view_global.php?id=6505

https://librebook.me/twenty_thousand_leagues_under_the_sea

Можна також послухати роман на сайтах https://akniga.org/zhyul-vern-dvadcat-tysyach-le-pod-vodoy та https://knigavuhe.org/book/dvadcat-tysjach-le-pod-vodojj-1/ (читає Леонід Бородін).

Існує багато екранізацій цього роману. Одна з найперших – це екранізація 1916 року, яка була здійснена в США режисером Стюартом Пейтоном при безпосередній участі сина письменника  Мішеля.

Однією з найкращих є екранізація 1975 року «Капитан Немо», яку створив режисер  Василь Левін за часів СРСР. Це  трисерійний телевізійний художній фільм за мотивами романів Жуля Верна «20 000 льє під водою» і «Паровий будинок». Перша серія називається «Залізний кит», друга - «Принц Даккар», третя - «"Наутілус"продовжує боротьбу». Переглянути фільм можна на офіційному сайті Одеської кіностудії за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=bUSxSX7-Byo.

Бажаємо приємного проведення часу з романом Жуля Верна «20000 льє під водою»!