Кобзарство своїм корінням сягає часів Київської Русі. Глибокий слід в історії культури України залишили кобзарі, бандуристи, лірники. Унікальним витвором народної творчості,  своєрідним символічним кодом національної історії та культури є думи – героїчний епос українського народу. Відображаючи  історичні реалії XV- XVII ст.  – страждання українських полонених у татаро-турецькій неволі, перемоги козаків-лицарів у кривавих битвах з ворогами, думи не лише демонструють народне бачення історичних подій, а й утілюють ідеалами, які впродовж століть підтримували ідею національної незалежності.

Чи не найяскравішою особистістю серед українських кобзарів був сліпий виконавець народних дум там пісень Остап Вересай.

◄Остап Микитович Вересай (по вуличному — Радчишин) народився 1803 року в селі Калюжинці Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині Срібнянського району Чернігівської області) в сім’ї кріпака.

◄Батько його, Микита Григорович Вересай, був незрячим і заробляв на прожиття грою на скрипці.

◄У чотирирічному віці Остап втратив зір.

◄Змалку захопився музикою та співом під впливом батька та кобзарів, що часто зупинялися в їхній домівці. Хлопчиком переймав мистецтво співу та гри на кобзі у кобзаря Юхима Андріяшівського, з яким познайомився на ярмарку в Ромнах і був у нього поводирем.

◄Після смерті Андріяшівського Остап деякий час навчався в кобзаря Семена Кошового з села Голінки, після нього — у лірника Ничипора Коляди, далі повернувся в Калюжинці й продовжив навчання самотужки. З Калюжинець переїхав до села Сокиринці Прилуцького повіту.

◄Понад сорок років мандрував містами і селами України. Його помітив художник Лев Жемчужников, який записав від Остапа Вересая кілька пісень, намалював його портрет і познайомив з Пантелеймоном Кулішем, який також записав від нього кілька пісень.

◄Куліш розповів про Вересая Тарасові Шевченку, який 1860 року послав Вересаєві гроші та свого "Кобзаря" з підписом: "Брату Остапу від Т. Г. Шевченка".

◄Л. Жемчужников та П. Куліш умовили Остапа Вересая взяти до себе кількох учнів: Василя Бублика з Никонівки, Ярохтея з Березівки, Антона Негрія з Калюжинець та Янголя з Березівки, які продовжили традиції свого вчителя.

◄У Сокиринцях Вересай одружився з удовою Пріською Сенчук, гарною співачкою і танцюристкою.

◄Завдяки Кулішеві, Жемчужникову, гостям, що приїжджали в Сокиринці в маєток Г. Галагана, Вересаєм, його майстерною грою на бандурі, жанровим розмаїттям кобзаревого репертуару зацікавилися М. Лисенко, О. Русов, О. Міллер, П. Мартинович, О. Сластьон, П. Чубинський, які пропагували його творчість.

◄1871 року Остап Вересай вперше відвідав Київ, де співав на відкритті Колегії Галагана. 28 вересня 1873 року, на пропозицію Г. Галагана, було скликано засідання Південно-західного відділу Російського географічного товариства, дійсний член якого Микола Лисенко виголосив реферат "Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм". На засіданні Остап Вересай виконав кілька дум, які вразили слухачів.

◄У 1874 році Остап Вересай виступає у Києві на III Археологічному з’їзді, а після нього — на концерті, влаштованому М. Старицьким, в якому взяв участь хор під керівництвом М. Лисенка. У звіті про з’їзд начальник Київського жандармського губернського управління пише рапорт вищому начальству про те, що "Остап Вересай своїми поетичними піснями і типовим виглядом сприяв збудженню симпатій до гетьманщини…".

◄1875 року у супроводі М. Лисенка та П. Чубинського Вересай побував у Петербурзі, де виступив на засіданні Російського географічного товариства, в Музеї етнографії і старожитностей, у Петербурзькому залі Благородного зібрання, на засіданні Слов’янського благодійного комітету та в інших аудиторіях.

◄22 лютого він виступив на сніданку, влаштованому українцями в пам’ять про Т. Г. Шевченка. 6 вересня кобзар співав у Зимовому палаці під час лекції з народної словесності професора О. Міллера князям Сергієві та Павлові, які подарували кобзареві срібну табакерку з підписом. 16 вересня на околиці Петербурга, в Соляному містечку, де відбувалися промислові й кустарні виставки, відбувся концерт, в якому, крім О. Вересая, брали участь хор під керівництвом М. Лисенка, сам М. Лисенко як піаніст, відома російська співачка М. Каменська. Спів О. Вересая в Петербурзі слухали П. Чайковський, М. Римський-Корсаков.

◄III відділення, занепокоєне успіхом у глядачів дум та історичних пісень, виконуваних О. Вересаєм, припиняє гастролі. По дорозі з Петербурга, у Прилуках, Вересая заарештували на базарі за пісню "Про правду й неправду" і посадили до в’язниці. У поліції під час допиту Вересая врятувала табакерка, подарована йому в царському палаці в Петербурзі князями, і його звільнили. До кінця життя Вересай живе у Сокиринцях.

◄Павло Чубинський на власні кошти збудував йому нову хату. Інколи старого кобзаря запрошують у Київ. 1884 року він виступав у Київській рисувальній школі М. Мурашка, де з нього учні малювали портрети.

 ◄Помер Остап Вересай наприкінці квітня 1890 року. Похований у Сокиринцях.